252 Д-р Василь Білецький, лікар, емігрант з Великої України, помер у Цар- тгороді 23. квітня 1930 р. Шокійний походив з Чернігівщини і як активний учасник національно-визвольної війни на Великій Україні мусів по всіх на- ціональних катастрофах емігрувати до Польщі. Від 1921 р. вів вільну лікар- ську практику в нас, у Галичині, спершу в Снятині, а потім у Болехові. По- кійний був добрим лікарем, відомим перед війною на Великій Україні баль- неольогом, а попри те добрим українським громадянином і патріотом, Увесь свій значний маєток віддав на початку свого емігрантського життя, по смерти двох дітей, сина і доньки, на українські товариства в Тернополі. Перед роком виїхав'до Царгороду і там помер від рака в жолудку. В. Й. П, Павло Сміх, видатний громадський діяч-селянин, господар у Гнильчу, помер 24. травня 1930 р. Належав до найсвідоміших наших селян. Виховав на добрих громадян своїх синів, з яких один Михайло є суддєю в Делятині, а другий Степан, хорунжий УСС, поляг 1919 р. у визвольній боротьбі. В. Й. П. о. Володимир Глинський, парох Новошина, помер у 81 році життя їі 54 священства в червні 1930 р. Покійний був щирим українським патріотом і невтомним борцем за права української мови за австрійських часів, По ві- домих баденівських виборах брав участь у знакій делєгації, що возила скаргу до австр. цісаря Франца-Йосифа на реалізаторів цих виборів. Авдієнція де- легатів закінчилася тоді відомим цісарським висказом: ,Адіє мейне Геррене. Ця авдієнція зробила на Покійного незвичайно болюче і прикре вражіння. ВИ С, Д-р Лев Рудницький, окружний суддя в Сяноці, помер дня 2. липня 1930 р. у 54 році життя. Покійний був людиною високої освіти й культури, а птри тім щирим українським патріотом. В часи наших визвольних змагань працював у Секретаріяті Справедливости З. У. Н, Р., а потім в уряді УНР, як урядовець. В. Й. П. Антін Прокіп, магістер прав і кандидат адвокатури, упокоївся в Горо- денці дня 29 липня 1930 р. в 45 р. життя. Покійний, уроджений у Динові, по- кінчив українську гімназію в Перемишлі, а правничі студії у Львові, після чого відбував адвокатську практику, опісля в часі української визвольної війни був комісарем при старостві в Сокалі. Після програної враз х УГА пе- рейшов на Велику Україну, а після повороту продовжував адвокатську прак- тику. Покійний був людиною високої освіти і культури та щиро-український патріот, брав живу участь у громадянськім житті і був видним членом усіх українських установ у Городенці. о. Павло Лешкович Бачинський, почесний крилошанин Митрополичої Консисторії, вислужений декан, довголітний парох, почесний горожанич міста Глинян і член кількох українських товариств місцевих і краєвих, про- живши 80 літ, упокоївся дня 5. серпня 1930 року в Глинянах - Заставю. В Покійнику зійшла до гробу небуденна постать громадянина - священника і горячого патріота на всіх ділянках праці на народній ниві. О. Бачинський уродився в Сороцьку на Поділлю, а життя нераз обдаровувало його терпін- нями, які він переносив зі спокоєм і рівновагою. Покійний був жонатим свя- щеником, але доля так веліла, що коли о. Бачинський приймав свячення, в той день померла йому подруга, а він прибитий горем на ціле життя ли- шився самотнім. Сам не маючи родини, весь свій заощаджений гріш жертвує »Просвіті",рбундуючи за квоту 9000 корон стипендії. В Глинянах фундує в 1904 р. захоронку для СС. Служебниць, в 1927 р. жертвує Покійник 300 до- лярів для ,Рідної Школи". Окрім вище наведених добродійств брав Покійник живу участь у всіх місцевих товариствах і був майже 50 літ передплатником »Аіла". Через свій криштальний характер і простолінійність в житті зєднав собі Покійник велику шану у своїх і чужих, доказом чого були Його похо- рони, які відбулися 17. липня в Глинянах при участи непроглядних мас на- роду. -- Нехай же рідна земля буде Йому пером! Е в Е Е ЕЇ К Е |5 р