251 прийшлося йому зазнати багато прикрощів. Непринятий до польської служби, він якийсь час перебував за границею, де викладав грецьку фільольогію й археольогію на вільнім укр. університеті у Відні, а відтак у Празі. Повернувши до краю, Покійний вернув на своє передвоєнне становище директора української гімназії в Станиславові. Це не перешкаджало Йому викладати клясичну фільософію на українському тайному університеті. Що :убрґи приїздив до Львова та викладав незвичайно цікаво і совісно 5 годин (дві години в суботу пополудні, а три години в неділю ранком) протягом трьох семестрів. За те мав великі прикрощі від шкільної влади. Годішний куратор Собінський заборонив Покійному викладати в університеті та до- ручив обняти господарку в одній з кляс гімназії. У 1927 р. став директором української академічної гімназії у Львові. Безпосередньою причиною смерти було сильне схвилювання ревізією, яка відбувалася в домі о. І. Винницького в Залізцях коло Бібрки, де Покійний перебував на літньому відпочинку. В. Й. П. : х х Крім того відійшли від нас у минулому році ще такі видатні громадяни: Михайло Кревецький, б. міністр фінансів УНР, помер 27. серпня 1999, У Клямарі біля Парижа. Покійний був до революції високим урядовцем у ро- сійському міністерстві фінансів, де мав славу одного з кращих фахівців. З ви- бухом революції кинувся на Україну, щоби послужити своїм знанням і досві- дом рідному краєві. На Україні працював разом з видатним економістом, уче- ним світової слави проф. Туган-Барановським і в одному з урядів Директорії був якийсь час міністром фінансів. Опинившись на еміграції жив довший час У Відні, а потім у Парижі, Зазнавши доволі емігрантських злиднів, помер далеко від рідного краю. В. Й. П. ї Орест Єремія Козловський, емеритований учитель 7-миклясової муже- ської школи в Рогатині, помер 17. вересня 1929 р. по короткій тяжкій недузі у санаторії у Львові. Покійний належав до найкращих наших педагогів, а по- при те був великим культурником та пристрасним книголюбом. Його син оди- нак Ярослав Козловський згинув у визвольній боротьбі, як старшина УСС на Великій Україні в боях недалеко Камянця. Втративши сина пок. Ор. Козлов- ський віддався всеціло своїй бібліотеці, яку комплєтував ціле життя. Його книгозбір нараховує кілька тисяч томів, між якими є неоцінені рідкости. Крім книгозбору лишив збірку мінералів, збірку старих монет, картин і кілька ве- ликих альбомів з видами наших міст. Весь той скарб записав на український університет, а до часу його заснування передав у депозит Укр. Національ- ного Музею у Львові. В. И. П. Антін Стафіняк, один з основників, а пізніше почесний член читальні "«ПШросвіти" на далекій чужині -- в Моравській Остраві, помер 14. грудня 1930 р. у Радваницях біля Моравської Острави у 81. році життя. В. Й. П. Іннокентій Захаріїв, вислужений управитель школи в селі Дулібах під Стриєм, помер 1. лютого 1930 р. Покійний положив поважні заслуги біля орга- нізації Стрийщини. Він був там один з тих, що працювали рука в руку з по- кійним д-ром Евгеном Олесницьким й 0. Остапом Нижанковським, брав участь у засновинах ,Сільського Господаря", ,Молочарського Союзує", у роз- будові кооперативної сітки та в закладинах і розбудові стрийського ,Народ- нього Дому", Від 22. травня 1919 до 18. січня 1920 р. перебув Покійний у та- борі в Стшалковій, де й підірвав своє здоровля, що остаточно спричинило його смерть. В. Й. П. і Софія Ковбузова, співачка, голова коломийського ,Бояна"є, померла в Коломиї 22. березня 1930 р. Покійна попри плекання української мувичної культури та праці в тій ділянці належала до передових наших жінок-діячок на всіх ділянках громадського життя. В. Й. П. Д-р Омелян Кордасевич, лікар, помер у Сколім дня 20. березня 1930 р. у 41-ому році життя. Занятий у часі війни у полевих шпиталях попав у нер- вовий розстрій, що й довів його остаточно до смерти. В. И. П, 16 й ї " е й "