О, Д-- ДИОНИЗІЙ ДОРОЖИНСЬКИЙ, - Професор греко-кат. Богословської Академії у Львові, помер у Мізуні коло Долини дня 2. липня 1930 р. Покійний уродився З1. липня 1899 в Галичі. Середню школу кінчив у Львові, а богословські студії у віденському ,,Бар- бареум". По богословських студіях студіював право на правничому виділі. Був сотрудником при соборі св. Юра, потім гімназійним катехитом в Тер- нополі. В 1903 р. став доктором теольогії. Від 1896 р. був професором ака- - демічної гімназії у Львові до 1906 р. В рр. 1906--7 заступав професора пасто- ральної теольогії на львівському університеті. Від 1920 р. викладав канонічне право на Богословськім Виділі у Львові, а по зорганізуванні ігр.-кат. Бого- словської Академії став її професором. Попри те був останніми літами упра- вителем парохії Мізунь, де й помер. Покійний відбував богато подорожей іздобув собі широку освіту, Покійний положив великі заслуги на полі української богословської науки. В 1900 р. видавав власним коштом ,Богословський Вістник". Був авто- ром ,Історії унії нашої греко-кат. Церквиє, ю"Етики" і богатьох наукових розвідок з ділянки канонічного права, Перед смертю почав друкувати свою більшу наукову працю п, н. ,Джерела орієнтального права", але її не скінчив. Богословська наука втратила в Покійнику велику силу. В. И п. ГР. МИХАЙЛО ТИШКЕВИЧ. В селі Жидові, коло Гнезна на Познанщині, помер 3. серпня 1930 р. у 73 році життя граф Михайло Тишкевич, який був одною з найцікавіших постатей в українському житті за останнього пів століття. Це був один з тих нечисленних колись українських, а в ХМІЇ. столітті цілком спольщених вели- ких панів-аристократів, які в 200-250 літ потім навернулися назад до укра- їнського народу та стали цілком на його службу, жертвуючи йому своє ве- лике знання, свій маєток і всю свою працю, не дивлячися на всі прикрощі і зневаги, які зазнавали за те від своєї найближчої родини. Граф Михайло Тишкевич народився 20. квітня 1857 року в сеглі Андру- шівці, липовецького повіту на Київщині, як потомок старого гар:стократич- ного, давно спольщеного, українсько-литовського роду, що виводив себе від перших литовсько-українських князів. Він виростав і виховувався від 7 до 11 року життя поза Україною, у Варшаві та Вильні, також серед чужого се- редовища. А проте вернувши молодим юнаком до рідного дому, швидко відчув свій кровний звязок із батьківщиною: він настільки захопівся укра- їнською природою, українською історією та українським народнім побутом, що молодий польський аристократ став українським »хлопоманом". Захоп- лення українськими краєвидами спонукало його теж вступити до петербур- ської Академії Мистецтв, де протягом року здобув срібну медалю. Там, У Гетербурзі, підчас малярських студій, признавав себе вже отверто до укра- їнців і викликував цим ,згіршення" серед польської кольонії. Після покін- чення Академії і однорічної служби у війську (1879--1880) вернув знову на Україну, де познайомився і заприязнився з пок. українським істориком Вол. Антоновичем. Під його впливом почав брати в укр. культурному та громад- ському житті активну, щораз живішу, участь. І так у 1887 р. граф Михайло Тишкевич продав свому братові колекцію стародавніх родинних друків і до- кументів з ХМІ. ї ХМП. ст. ст. (писаних його предками по українськи!) і за отримані гроші уфондував при ,Просвіті" т. зв. ,Михайлову премію" за най- кращу історичну драму або повість. Одною з умов цієї премії було, щоби твір мав виразну патріотичну українську тенденцію. З тих грошей нагоро- джено і видано дві знані і вартісні книжки: О. Маковея ,Ярошенко" і О. На- зарука: ,Ярослав Осьмомисл". У себе, на селі та околиці, Покійник став ми. і. меценатом молодих талантів зпоміж місцевих селян, висилаючи їх до шкіл та допомагаючи їм до скінчення вищих студій. Підчас оживленого політ. руху в 1900 рр. почав запрягати й дооколичну шляхту до громадської ро- боти. Таким робом у 1906 році заснував »"ЛЛіберально-консервативний союз шляхти й земельних власників" та , Краєву Партію на Україні", в якій м. і. домагався продажі землі виключно місцевим селянам. Пізніше у Київі за- снував ,Говариство Прихильників Мира", стараючися згуртувати в ньому всі