жщьомуж становищі остався і за часів Директорії. Від половини 1919 р. був
"виконуючим обовязки міністра освіти УНР, аж до часів еміграції.

Попавши на еміграцію перебував спершу в Тарнові, а потім переїхав
-до Миколаєва над Дн., де присвятився виключно малярству. Тут слід згадати,
що в часи визвольних змагань Покійний найінтензивніше займався малярством
У т. зв. Камянецькому періоді української державности. З Миколаєва переїхав
на постійний побут до Львова, де пробув аж до останніх днів перед смертю.
Вже недужого перевезли Покійного в другій половині травня 1930 р. для
-лікування до Варшави і там зін і закінчив життя, мріючи весь час недуги про
тповорот до Львова.

П. Холодний був між іншим професором української (тайної) політех-
ніки у Львові, за що довелось йому свого часу просидіти кілька тижнів
у тюрмі. За час семилітнього побуту у Львові Покійний займався не тільки
малярством, але й наукою. Він працював весь час у хемічній лябораторії
Наукового Т-ва імени Шевченка над своїми хемічними винаходами, що їх
почав опрацьовувати ще на Україні. Виголошував реферати на наукових
зіздах (як зізд лікарів і природників), і вже будучи недужим виголосив ре-
Фферат на Українському Освітньому Конгресі у Львові, під кінець 1929 р.
Попри те займався живо громадськими справами. Був у Львові удловноваже-
шним Українського Центрального Комітету політичних емігрантів з Великої
-України, що має свій осідок у Варшаві.

В Галичині, точніше у Львові розвинув він величезну малярську діяль-
зність. Тут лишив по собі архитвори своєї кисти, що увіковічнять його імя по
«вік в історії українського малярства Тут лишив цілу низку історичних кар-
тин, велике число портретів, богато ілюстрацій, розвинув дуже широку діяль-
ність у релігійнім малярстві, як поліхромії стін, так іконостасів, образів
і вітражів. До найцінніших його праць належить мальовило молитовниці
«каплиці) в будинку греко-катол. Богословської Академії у Львові та образи
і вітражі в Волоській Церкві.

Покійний Петро Холодний був попри все те ідеальною, щирою, незви-
чайно товариською людиною з золотим серцем. Його любили всі, але й він
обдаровував усіх знайомих сердечною симпатією та довірям. Незвичайно
вразливий на людське торе нераз ділився своїми скромними заробітками
з тими, що були в потребі. Серед львівської громади память про цього вели-
кого Покійника остане святою.

Український нарід втратив через смерть Петра Холодного не тільки
великого, передового, пробоєвого громадянина всеукраїнця, але й великана
українського малярського мистецтва, якого не заступить ніхто. Земля нехай
буде пухом для нього, а память про нього нехай йде від покоління до по-
жкоління. В. ЙИ. П.

о. ПЛЯТОНІД ФІЛЯС ЧСВВ,

Дня 16. червня 1930 р. помер у василіянському монастирі в Дрогобичі,
б. протоігумен Чину О0. Василіян і б. Апостольський Адміністратор на емі-
грації о. Плятонід Філяс у 66. році життя. Покійний був визначним церковним
і національним українським діячем і поклав дуже великі заслуги для самого
Чину СВВ. У Чині посвятився він педагогічній праці, викладаючи фільософію.
Писав богато до католицьких журналів і часописів, передовсім на фільосо-
Ффічні теми. Свого часу заснував разом з теперішнім нашим митрополитом
Шептицьким ,Місіонаря", що появляється досі. Разом з пок, о. Ломницьким
видав український молитвослов , остинець". Далеко перед війною працював
Покійний кілька літ серед наших переселенців у Канаді. Вернувши звідтам
став протоігуменом і віддався науковій та організаційній праці.

Покійний працював не тільки на церковному, але й на громадському
полі. В часи української визвольної боротьби працював в Українській На-
ціональній Раді у Станиславові. В особі пок. о. Ш. Філяса відійшов від нас
глибоко освічений священик, учений богослов, знаменитий проповідник і ви-
значний національний патріот. В. Й. П.