О. ІВАН ЯВОРСЬКИЙ,.

Дня 23. квітня 1930 р, помер у Стрільбичах, старосамбірського повіту,.
о. Іван Яворський, тамошний парох. Покійний належав до найвидатніших:
і передових громадських діячів споміж нашого духовенства. Розгар його
праці на національно-культурному, господарському і політичному полі при-
падає на девятьдесяті і першу десятку девятьсотих років. Серед народу
тішився незвичайною популярністю та довірям, що й виявилося у свому часі
вибором його на посла до галицького сойму. Пок. о. Яворський займав все
гостро-опозиційне становище до польських органів краєвої влади в Галичині,
зокремаж вів завзяту боротьбу з режімом, що запанував був у Галичині за
часів намісника гр. А. Потоцького. Дуже богато уваги присвячував шкільним:
справам: вів за українське шкільництво завзяту боротьбу, зокремаж за засну-
вання української гімназії в Станиславові. Коли польська соймова більшість.
вволікала з поладнанням цієї справи, сецесіонував у 1901 р. разом в усіми.
українськими послами зі сойму,
і У.1902 р. пок. о. Іван Яворський вложив незвичайно богато праці
» й енергії в організацію рільничих страйків, що мали тоді в Сх. Галичині
масовий характер і скінчилися перемогою наших селян. Як посол і член
Краєвого Страйков. Комітету їздив у часі страйку по цілім терені, займаючись.
щ-е тільки організаційно-страйковою акцією, але й обороняючи наше насе-
лення від надужить, побоїв та всяких кривд. Так само приймав Покійний
видатну участь у масовій акції-боротьбі за загальне, тайне, безпосереднє
виборче право до австрійського парляменту в рр. 1905 ї 1906.

Дня 13. березня 1907 р. виголосив у галицькому соймі знаменну про-
мову, в якій виступив з цілою рішучістю проти вводження польської мови, як
урядової в автономічних установах. Ця промова, в якій піддав острій кри-
тиці екстермінаційну польську політику краєвої адміністрації наробила тоді.
богато шуму. :

Покійний був все діяльним і карним членом української національно--
демократичної партії, при чому був довгі часи членом Ширшого Народнього:
Комітету, Незвичайно богато праці вложив він в організацію просвітньої
праці не тільки в свому, але й у сусідніх повітах. Богато читалень ,Просвіти?
завдячує Покійному свій початок.

Словом, о. Іван Яворський належав до тих передових наших діячів свя-
щеників, що своєю працею поклали підвалини під наші визвольні змагання
в рр. 1918--1920. Протягом двох останніх років Покійний нездужав на ноги-
«частинний параліж), що привязало його на постійно до ліжка та спараліжу-
вало його ініціятиву й активність. В. Й. П.

кін и м аан

кекн

аЗ

«рмессі оВя влте

ря тн утватчкаюся

в
У

;
ї

ПЕТРО ХОЛОДНИЙ.

У Варшаві помер дня 7. червня 1930 р. один з найбільших сучасних:
мистців-малярів Петро Холодний. Покійний уродився 18. ст. ст. грудня 1876 р,
в м. Переяславі на Полтавщині. Середню школу й університет покінчив у Київі.
По укінчених університетських студіях спеціялізувався в фізиці та хемії,
а в 1898 р. став асистентом при катедрі фізики на київській політехніці. На
передодні війни обняв директуру середньої комерційної школи в Київі, в якій.
вчили чисто українські професорські сили. Вже тоді віддавався Покійний
малярству, а зокрема студіям над українським малярством. Власними коштами.
і засобами влаштував був ще перед війною виставку українського малярства
в Київі.

В часі великої реводюції П. Холодний бере активну участь в україн-

і ському внаціонально-державному будівництві, ! так при Центральній Раді.
входить до Генерального Секретаріяту Народньої Оовіти, де працює над.
проєктом української трудової школи. Викінчує його пізніше, вже за часів
Директорії. Цим проєктом покористовувалися в великій мірі більшовики при.-
реформі шкільництва. ІІйзніше став Покійний заступником генерального се-
кретаря Народньої Освіти і рівночасно директором департаменту мистецтв..
За гетьманських Часів П. Холодний теж був товаришем міністра освіти. На: