йОСИФ ТАНЧАКОВСЬКИЙ. Дня 24. листопада 1929 р. помер у Львові в 73-тому році життя довго- -літний управитель одинокої львівської, державної української, спершу чо- тиро- а потім семи-клясової народньої школи ім. М. Шашкевича, Йосиф Танчаковський. Покійний був зразковим педагогом, а як управитель школи ім. М. Шашкевича зужив богато заходів і праці на те щоби цю школу пе- ретворити з чотироклясової на семиклясову. Це Йому і вповні вдалося. По- при свої фахові, відповідальні обовязгки займався щиро громадськими, особ- ливо культурно-освітніми справами. Та найбільше праці Покійний присвятив організації фахового шкільництва ,Рідної Школи". Він і був довгий час ре- ферентом фахових шкіл у ,Рідній Школі", виконуючи цей важкий обовязок цілком безплатно. Крім цього працював в інших, особливож освітних львів- ських установах, а попри те був довгий час діяльним членом комісії для по- борювання неграмотности при Головному Виділі Т-ва ,Просвіти" у Львові. 'Землявнехай легкою буде цьому тихому, скромному, але роботящому патріо- -тови. В. И. П. Оо. ОЛЕКСАНДЕР МИРОВИЧ,. У Кипячці, тернопільського повіту, помер дня 7. грудня 1929, у 71 р. життя тамошній парох о. Олександер Миронович. Покійний належав до стар- «щшої генерації наших діяльних на громадському полі священиків. Великі вза- «елуги поклаз він на організаційному полі Тернопільщини у девятьдесятих роках минулого століття. Він був організатором значної частини читалень "«Просвіти" в Тернопільщині. В часі славних баденівських виборів до парля- менту був арештований разом зі селянами з Березовиці Великої, де тоді був шпарохом, за виборчу діяльність у користь українського національного кан- дидата, З вибухом світової війни мадяри арештували Покійного ї таким чином він опинився в Оломунці, де пробув 9 місяців. Вирвавшись на волю, став душе- -пастирем табору виселенців у Гмінді. По війні вернув домів виснажений, а по- -«важний вік стояв йому на перешкоді до видатнішої громадської праці. В. ЙИ. П. Д-Р ЕБМЕН ЛУКАСЕВИЧ. У Варшаві помер дня 20. грудня 1929 р. д-р Евмен Лукасевич, видатний Уукраїнський громадянин, один 3 передових діячів і знаменитий лікар. Д-р Евмен Лукасевич уродився 26. грудня 1871 р. у селі Біла, де його батько був священиком. Ціла родина Покійника була москвофільська, але це не пе- решкодило йому стати свідомим українським діячем, а до того типовим укра- іїнським соборником. Покінчивши середні школи в Галичині, Покійний виїхав на лікарські студії до Швайцарії, де їх і покінчив у 1901 р. в Цюріху. По студіях поїхав до Харкова, звідки по короткому побуті переїхав до Київа, де поселився на стало. У Київі розвинув д-р Евген Лукасевич широку лікарську та гумані- тарну діяльність як земський лікар, а попри те ще й лікарсько - наукову працю в медичній секції Українського Наукового Товариства в Київі. Але й тим не вичерпувалася енергія цієї небуденної людини. Бо попри свою фа- хову лікарську й наукову працю находив Покійник час і на громадські справи. Він був одним з основників славного перед війною київського укра- їнського видавництва ,Час", членом-основником ,Просвітиї, активним чле- ном українського клюбу ,Родина", а в часи революції був одним з органі- заторів санітарної управи і Українського Червоного Хреста на Великій Україні. Покійний жив у Київі без перерви до 1918 р., під кінець якого виїхав до Швайцарії як уповноважений міністр Української Народньої Республики «УНР). В осени 1919 р. перенісся до Праги, звідки у 1920 р. переїхав до Тарнова. Вже в 1921 р. перенісся на постійний побут до Варшави, де вико- нував лікарську практику, при чому як знаменитий лікар мав дуже численну клієнтелю. На тому становищі пробув до кінця життя, яке втратив наслідком запалення легенів. В часі свого побуту за границею і зокрема у Варшаві, займався далі наукею, працював над українським анатомічним словником, який видав МТИ ї