2Ю в ' : ваччині. Всі перебуті воєнні злидні підірвали здоровля Покійного так, що передчасно покрила його могила. В. Й. П. Михайло Шак, підстаршина УГА, будівельний робітник у Львові, помер 25. липня 1930 р. Покійний в 1918 р. вступив до УГА і брав участь у боях на «вулицях Львова, а потім при облозі Львова. Перед війною служив 18 років у магістраті Львова. По війні непринятий до служби працював на утримання родини, як будівельний робітник. Був діяльним членом Організації Українців м. Львова, В. И. П. Герман Фрухтер, родом з Кут, сотник УГА, помер у червні 1929 р. У Кжижанах (Крісдорф) коло Ліберця. З гірською бритадою УГА перейшов був до Німецького Яблонного (ЧСР.), де був полковим ліквідуючим. По лікві- дації бригади перейшов до табору в Йосефові, а звідси до молочарської школи у Фридлянді. По укінченні цієї школи хотів вернути до краю, але в ріжних причин мусів свій плян залишити. Ненадійно заскочила його смерть та перекреслила всі пляни. В. ЙИ. П. Володимир Побулавець, мистець-різьбар, старшина Української Армії, помер 26. вересня 1929 у Варшаві. Покійний був родом з Київа, З армією УНР перейшов усі злидні та горе таборового життя у Вадовицях. Мистецькі студії розпочав у Варшавській Академії Мистецтв (школа проф. Баєра). Зали- шив по собі цілу низку цінних різьб. В. Й П д-Рр ОЛЕКСАНДЕР РІПЕЦЬКИЙ. У Сокалі помер дня 7. вересня 1929 р. на грудну недугу (сухоти) та- мошній адвокат і провідник та організатор Сокальщини д-р Олександер Рі- пецький. Покійний родився у Самборі, де його батько був катехитом виді- лових шкіл. Гімназію скінчив у Самборі, а правничі студії на львівському уні- верситеті. По скінченні студій посвятився адвокатурі. Світова війна і розвал Австрії застали його на становищі адвокатського конципієнта в Самборі. Весь час свого побуту в Самборі розвивав Покійний широку діяльність у фі- лії »Просвіти", ,Сільськім Господарі" та в »Господарсько - торговельній Спілці". За українських часів був заступником повітового комісаря в Сам- борі. Потім перейшов з Українською Галицькою Армією за Збруч та перебув з нею всі її трагічні переходи. По повороті зза Збруча попав у чортківську: тюрму. Вийшовши на волю, відкрив адвокатську канцелярію у Сокалі в 1921 р. Тут розвинув незвичайно широку громадянську діяльність на куль- турно-освітнім, економічнім та політичім полі. Як голова сокальської філії »Просвіти", Покійний поставив твердо освітно-організаційну акцію, набув. простору площу під ,Народній Дім" та зорганізував канцелярію філії з плат- ним Урядовцем на чолі. Попри те працював над економічним піднесеннням повіту в характері голови Повітового Союзу Кооператив, що обєднав у собі 96 сільських кооператив Сокальщини. Але й тим його праця не вичерпувалася. Коли в 1995 р. засновано Українське Національно - Демократичне Обєднання, Покійний став одним з активних його членів та став на чолі повітової політичної організації Со- кальщини. Організатором і головою Повітового Комітету УНДО був до кінця 1927 р., тобто до хвилі, коли грудна недуга прибрала в нього такі форми, що далі виконувати цієї роботи він не мав ні фізичної сили ні спро- можности. Покійний належав у нас до тих нечисленних громадян, що попри свої станові справи й обовязки (а був він знаменитим адвокатом і мав ве- лику канцелярію) не занедбував ні одної ділянки громадського життя, всюди з завзяттям працював, не жалуючи ні труду, ні сил, ні навіть здоровля. За свою громадську й політичну працю довелося йому зазнати львівської тюрми в 1923 р., що стала одною з причин його пізнішої важкої недуги, яка й загнала Покійного у силі віку до могили. Вдячна за труди Покійного на громадській ниві Сокальщина віддала честь Його памяти величавими похо- ронами, що перетворились у небувалу жалібну маніфестацію. Домовину, за- криту квітами і чотирма десятками вінців везло три парі карих коней. Жа- лібний похід вело 20 священиків, а над могилою виголошено 9 пращальних -елів. Так відвела Сокальщина на вічний спочинок свого першого грома- дянина. В. Й. П.