дя тя

 

4
в-
(З
КХ
Е

ен

 

          

236

Ком. Всесоюзної Комун. Партії осудив теж і релігійні переслідування: все
одно місцеві органи сов. влади не послухали вже ні Сталіна ні ЦК партії
і робили далі свою насильну роботу. Ці комун. репресії довели в квітні до
протибільшовицького повстання грузинів і татарів на Закавказзю, а в травні
- в Азарбейджані. Внутрішні тертя серед комуністичних головачів довели

-до димісії голови Ради нар. комісарів Рикова й головно-командуючого чепв.

армією Ворошилова (16. П.).

Від 9. Ш. до 19. ІМ. 1930 р. ішов у Харкові великий судовий політичний
процес проти 45 визначних українських учених, культурних та громадських
діячів, обвинувачених у приналежності до ,контрреволюційної" організації
під назвою ,Спілка Визволення України". Головними обвинуваченими були:
член Академії Наук С. Єфремов, б. міністр А. Ніковський, О. Гермайзе, В. Дур-
дуківський, О. Чехівський і б. премєр В. Чехівський, лікар О. Черняхівський,
проф. Ганцов, проф. Холодний, М. Слабченко (з Одеси), К. Товкач (з Пол-
тави), студ. М. Павлушків, лікар В. Підгаєцький, митрополит Автокеф. Укр.
Церкви В. Липківський, лікар В. Удовенко, К. Шило, В. Дога, Гребенецький,
Заліський, Г. Іваниця, М. Івченко, відома письменниця Старицька-Черняхів-
ська, Отамановський (з Винниці), проф. Шарко, інж. Коваль, лікарка Мату-
шевська та інші. Акт обвинувачення твердив, що всі обвинувачені належали
до конспіративної протикомуністичної організації, - ,Спілки Визволення
України". Ця установа повстала в 1926 р., але вона була звязана з іншим не-
лєгальним товариством українських ,контрреволюціонерів", що звалося
»Брацтво Української Державности". Це ,,Брацтво Укр. Державности"
повстало ще в часи українсько-більшовицької війни. На чолі БУД-у і СВУ
мав стояти старий учений, член Акад. Наук у Київі С. Єфремов. Одна і друга
організація мала за завдання повалити більшовицьку владу та відірвати
Україну від СРСР. Присуд був такий: На 10 літ позбавлення волі, при стро-
гій ізоляції і на З роки позбавлення громадських прав після виходу ча волю
засуджені: С. Єфремов, Чехівський Вол., Ніковський А., Павлушків М. Решту
засуджено на 8, 6, 5 і З роки вязниці. Разом дістали обвинувачені 170 років
тюрми, 2І років вигнання, чи то виселення поза межі України (7 обвинува-
чених по З роки вигнання) і 33 роки тюрми з відроченням кари на три роки
(таких щасливців є між засудженими 11). Ці останні вийшли на волю. Їх не

позбавлено громадських прав. Всі інші засуджені потратили громадські

права й наукові становища не тільки на час відбування кари, але й на цілу
низку літ по її відбутті. Деякі з засуджених цієї кари не переживуть, бо вона
для них за довга. До таких належить між іншим С. Єфремов, засуджений на
10 літ і Старицька-Черняхівська, що дістала 5 років ,позбавлення волі". Для
них і зближених їм віком цей присуд рівнозначний з присудом на смерть.
Факт, що нікого з обвинувачених не розстріляно, можна поясняти лише ве-
личезним розголосом, який той процес найшов на Україні і цілому світі.

Важливою подією в житті Польщі було підписання з німцями 7. Ш.
торговельної умови, яка кінчала т. зв. митну війну з Німеччиною, що трівала
від червня 1925 року, себто від часу, коли вигасли постанови версайського
договору, які давали великі привілеї польському імпортові вугля до Німеч-
нини. На жаль, цієї торг. умови досіль ще не ратифіковано, бо -- закрито
сойм, а в міжчасі німці піднесли мито на хліборобські продукти, так, що вся
та умова стоїть нині під знаком запиту. В

Політичні відносини в Польщі знову загострилися. 14. Ш. сойм заявив
недовіря міністрові праці полк. Присторові. Тому, що проф. Бартель висло-
вив свою солідарність з Пристором -- упав цілий кабінет Бартля. Кріза
тяглася дуже довго. Місію творення кабінету отримав спершу марш. сенату
Шиманський, потім посол Ян Пілсудський з ББ., аж врешті 29. Ш. новим
премєром став голова Клюбу ББ. полк. Славек. В новому уряді залишився
міністром праці полк. Пристор, якому сойм висловив недовіря. Покликано
також назад на мін. судівництва п. Цара, а мін. внутр. справ став від 3. МІ.
знову ген. Складковський; б. міністр Юзефський став назад волинським воє-
водою. В той же день уряд зачинив соймову сесію. На домагання послів,
президент скликав надзвичайну сесію сойму на 20. М., але на годину перед
її відчиненням -- відложено її на місяць, а по місяці -- закрито. Напруження
дійшло до небувалого дотепер ступня, коли в день 29. червня опозиційні