умову з Польщею з дня (31. Х.1929), а 13. Ш. прев. Гінденбург видав з цього приводу маніфест до нім. народу. Всетаки боротьба за внутр.-фінансовий плян велася далі. 27. Ш. райхстаг відкинув плян уряду і уряд Міллєра подався до димісії. Новим канцлєером став Брінінг. 11. ІЇМУ. цей уряд підвищив імпор- тові мита на хліборобські продукти: це спричинило протест Польщі до Ліги Націй (17. У.). Дня 30. червня останні француські військові частини вийшли з Майнцу (Могунції) та зануривши -- на пращання -- прапори в Рені, відійшли до Франції. Таким робом ціла Надренія стала вільна. Тут пригадати треба, що на основі версайського мирового договору, підписаного 28. МІ. 1919 ї ратифі- кованого Німеччиною 9. МІЇ. 1919, та долученої до нього т. зв. бЖумови про Надренію", створено ,Міжсоюзницьку Високу Раду для Надренії", у складі по одному представнику Франції, Вел. Британії і Бельгії, з широкими пре- рогативами контрольної влади над цілим правно-адміністраційним життям провінції Рену, яку союзницькі і заприязнені держави окупували на основі тогож версайського договору, бачучи в цій часовій окупації гарантію його виконання. Надренію поділено на три полоси. Першу з них зі столицею Кельн (Кольонія) мали звільнити за 5 літ, другу з містами Аахен (Аквізграна) і Коблєнц (Коблєнція) за 10 літ, врешті третю -- найбільшу -- з містами Вісбаден, Майнц (Могунція) і ін. - за 15 літ. Окремо виділено область ріки Заари, з головним містом Заарбрікен, яку піддано »контролі" Ліги Націй та в якій після 15-ти літ військової окупації має відбутися плєбісцит у справі державної -- німецької чи француської -- приналежности. Незалежно від того Франція і Бельгія зайняли 11. січня 1923 р. само- вільно т. зв. Поруря (область ріки Рури) з містами Діссельдорф, Ессен, Дорт- мунд і ін., покликуючись на передбачені 430. статтею версайського договору примусові засоби на випадок невиконання Німеччиною постанов, вказаних у версайському договорі й присуджених т. зв. репараційною комісією. Таким робом, при передумові точного виконування Німеччиною наложених на неї версайським договором обовязків, третя полоса Надренії мала бути звіль- нена до кінця червня 1934 року. Однак у міжчасі, після банкроцтва метод пасивного вимушення і видушення, які виявилися у наїзді на Поруря, послі- дувала епоха протверезіння, якого практичним вислідом стало постепенне злагіднення драконських постанов версайського »мира". Договір в Льокарно (16. Х. 1925) започаткував а два договори У Газі (31. МШ. 1929 ї 20. І. 1930) закінчили переговори про приспішену евакуацію Надренії. Звільнено її на 4 роки швидше, ніж передбачив версайський договір. Франція ратифікувала плян Юнга 30. Ш. Правив У Франції цілий пер- ший піврік 1930 року уряд Тардіє, з короткою перервою в половині лютого, в якій вибухла кабінетна кріза. -- Великого шуму наробив меморандум Бріяна, передане всім европейським державам, членам Ліги Націй, 17. У. у справі створення ,Федеративної унії европейських держав" - (Паневропи). На загал цей крок Бріяна прийняли европ. держави холодно і стримано. - Мала Франція в цьому році несподівану ,сензацію": 26. Ї. у столиці Франції, Парижі, в білий день, більшовицькі агенти схопили й вивезли кудись го- лову російських військових організацій на еміграції, чорносотенного ген. Кутєпова, що й слід по ньому загинув. З цього приводу франц. преса за- гострила тон відносно рос. більшовиків, так, що навіть премєр Тардіє му- сів говорити у парляменті про відношення Франції до СРОСР (7. ІЇ.), а на ву- лицях Парижа прийшло до протирадянських демонстрацій (12. П.). Багато клопотів мала Франція з Сирією та Індохінами, в яких комуністична агіта- ція довела до поважних заворушень. Протирадянські настрої зросли в першій половині 1930 року в цілому світі. У великій мірі причинилася до цього енцикліка Св. Отця, римського Папи, проти переслідувань релігій взагалі та христіянської віри й релігії зокрема у Рад. Союзі (8. П.). Цю енцикліку проголошено саме в день після ліквідації на Рад. Україні Автокефальної Української Церкви, переведеної ніби то »добровільно" (під напором ГПУ) самою Церквою. Репресії комун. влади проти селян, за їх спротив проти насильної коллєктивізації хлібороб- ських господарств і проти переслідування релігії, настільки ще більше за- гострили внутрішню ситуацію в Рад. Союзі, що 4. Ш. Сталін був примуше- ний єам заявитися проти насильних метод коллективізаюції, а 15. Ш. Центр. 15