/й

 

233

щораз нових родів зброї для будучої морської війни. Конференція трівала
рівно три місяці, бо скінчилася аж 22. квітня і -- здається -- зробила більше
зла справі мира, ніж добра, бо виявила вона стільки розбіжностей інтересів
і поглядів пяти ,союзників", стільки взаємної непримирности, зависти, зазі-
хань і злоби, що атмосфера у світі стала після тої конференції ще ,гу-
стіша", ще більше нервозна, ніж була передтим.

Передовсім на льондонській конференції один другого хотів перехн-
трити й обманути, представляючи статистику своїх дотеперішніх збройних
сил - статистику, очевидно, відповідно накручену чи просто сфальшовану.
Кожний виправдував себе небезпеками, які йому буцімто грозили, та яких
придумував як найбільшу скількість. Англія погодилася у принципі щодо
рівности воєнної фльоти з Америкою (Зед. Держав), але відомо було всім,
що вищість англ. старшин, кращий вишкіл, традиція англ. фльоти і т. д. да-
ють англійцям при позірній рівності -- вищість над американами. Англія
хотіла теж нпр. обмежити скількість панцирників, Америкаж -- кружляків:
бо при будові великанських панцирників більше заробляв американський
сталевий трест! Америка вказувала на величезні простори Тихого Океану,
зпоза якого буцімто грозить їй японська небезпека, Японія знову на свій
характер держави на островах з посілостями на азійському суходолі (Ко-
рея). Франція доказувала, що її африканські кольонії (Альжир, Оран, Кон-
стантина), протекторати над Тунісом і Марокком та посілости внутрі Африки,
з другогож боку мандат над Сирією, Мадагаскар і Індо-Хіни, -- ці всі краї
мусять мати - мовляв - найкращий і найшвидший морський звязок з Фран-
щією, яка теж на випадок війни мусить мати відповідну фльоту для перево-
ження кольоніяльного війська. Зновуж Італія»домагалася безоглядного зрів-
нання її морських сил з Францією: вона годилася навіть зовсім скасувати
свою воєнну фльоту, якщо скасує її Франція, але не може -- мовляв --- зго-
дитися на вищість франц. фльоти ні на один корабель понад стан фльоти
італійської, бо Італія з трьох сторін облита морем, має незабезпечені береги,
має так само заморські кольонії (Триполіс, Еритрея і побережа Сомалі) ітд.
Коли конференція не розбилася, то лише тому, що не хотіли допустити до
такого явного скандалу англ. премєр Мекдональд і америк. президент Гувер:
вони лякалися надто поважних наслідків своєї компромітації у внутрішній
ситуації у своїх державах. Кінець-кінцем підписаний 29, квітня льондонський
договір, який складається з 5-ти частин. З того найважнішу 3-тю частнну до-
говору про обмеження числа також усіх інших родів воєнних корабдів, про
які не згадувала Вашингтонська конференція (гл. огляд за 1929 рік), цю ча-
стину договору підписали лише Америка, Японія і Англія. З інших 4-ох ча-
стин договору, перша каже про здержання будови нових панцирників, ІЇ. і ІМ.
про підводні човна і кораблі, яких будова не підлягає обмеженню, У. -- має
загальні постанови. Отже порозуміння осягнули лише Англія, Америка і Япо-
нія, при чому теж з великим застереженням, що справа їх морськогое збро-
єння залежати буде від стану морських й сухопутніх збройних сил інших
держав, -- себто передовсім Франції. Зате щодо Франції й Італії, то вони
розійшлися у взаємній ворожнечі та не дійшли до ладу з іншими учасниками
конференції.

При цій нагоді варто пригадати справу т. зв. роззброеєння взагалі. Вона
тягнеться буквально від підписання версайського »мира", себто 1919 року.
У М. частині версайського договору, в якій означено примусове роззброєння
Німеччини, сказано виразно, що це роззброєння має на меті ,уможливити при-
готування обмеження збройних сил усіх народів". Так само 8. стаття ста-
туту Ліги Народів каже, що ,члени Ліги признають, що втримання мира ви-
магає зменшення національного зброення до мінімум..." То теж, щоби вия-
вити свою ,добру волю", Ліга Націй буквально на всіх своїх зборах гово-
рила про ,потребу" роззброєння і ухвалювала патетичні ,резолюції". М. 1. Ш.
Заг. Збори Ліги Націй в 1922 р. прийняли т. зв. ХІМ. резолюцію, в якій
ствердили, що треба конче заключити загальний договір про взаємні мирові
тарантії і про взаємну поміч для втримання мира, та що редукція збройних
сил мусить бути загальна, отже має торкатися також держав, що не нале-
жать до Ліги Націй. На цій підставі в 19923 р. склеєно проєкт загального до-
говору про взаємну поміч на випадок нападу якогось сусіда. В 19924 р.
повстав т. зв. женевський протокол, в якому встановлено вже виразно три
принціпи мирової організації світа: третейське вирішування конфліктів себте

 

В Ке инн и иВХ те

|