уряд весь нас без СоймуУ, бо зачинення соймової сесії наступило 25. березня,
а його фактичне відкриття, аж 4. грудня -- і зараз таки в день пізніше уряд.
Світальського отримав у соймі вотум недовіря. Упадок кабінету д-ра Сві-
тальського попередили безпосередньо драматичні події дня ЗіІ. жовтня, --
поява ок. 100 старшин у соймі, -- які спричинили відложення відкриття сесії
до 4. листопада (марш. Дашинський заявив, що ,під шаблями і багнетами
сойму не відчинить"), а потім дальше відложення на 30 днів. Однак після
упадку того кабінету наступив у боротьбі поміж урядом і соймом деякий
перелім, якого висловом було запрошення лідерів сойму на наради до пре-
зидента на Замок, їхня згода річево радити над зміною конституції та, вна-
слідку цього, покликано ідо влади назад проф. Бартля (29. ХІЇ.). Однак склад
нового кабінету (залишення у ньому полк Пристора і полк. Бернера) згори
виключив можливість спокійної співпраці цього уряду З соймовою опози-
ційною більшістю.

Кажучи про політичну сторінку 1920 року в житті Польщі годі не зга-
дати двох дуже характеристичних для цього життя явищ. До першого з них
належать ріжні голосні промови, статті, листи і відчити високих польських
державних діячів на найвищих становищах, такі безпардонні у формі та змісті
і з такими взаїмними закидами, що вносили в політ. атмосферу щораз нове
напруження. До них належали нпр. промова марш. Пілсудського на військовій
комісії сенату (про ,,веселі військові бюджети"), памятна стаття маршала п. н.
мДно ока" 47. 1М. 1929), після неї отвертий лист марш. Дашинського до п.
Бартля, лист марш. Пілсудського до премієра Світальського в справі коман-
данта КОП ген. Мінкевіча, промова марш. Пілсудського на розправі перед
Держ. Трибуналом, його стаття ,,Погасаючоих* світові" (з 22. ЇХ.), відповідь
Дашинського у статті иНевчасні жалі, листування поміж маршалом сойму
і президентом республики у справі появи старшин у соймі, комунікат ПАТ-а
за підписами ген. Складковського і полк. Бека про розмову двох маршалів
(в якій марш. Пілсудський назвав марш. Дашинського »дурнем"), у відповіди
заява Дашинського, промови полк. Славека (про ,ломання костей"), врешті
серія прилюдних відчитів міністрів перед і після їх димісії.. До другої кате-
горії будь-що-будь оригінального явища у політичному житті держави, це
зацікавлення з боку чужинецьких чинників внутрішніми періпетіями Польці.
Шукаючи моральної підтримки для боротьби з урядом, ПІПС навязала зно-
сини вз шдерами П, Інтернашоналу Поїздка марш. Дашинського до Франції
літом мин. року (офіціяльно на відкриття памятника Міцкевича у Парижі)
підготовила осінні відвідини Вандєрвельда і англійських та німецьких вождів
соц.-демократії у Варшаві. В листопаді появилися у чужинецькій пресі статті
з усякими науками під адресою кермуючих у Польщі чинникхв, врешті поя-
вився лист голови франц.-польського парляментарного порозуміння пос. Льо-
кена до марш. Дашинського, -- аж оці відгуки викликали реакцію у соймі.

Закордонна політика Польщі в тому році теж не виявилася у якихось.
поважних успіхах. Керманичі польської закордонної політики оминали вза-
галі в 1929 році ширшу дебату над нею у соймі, вдоволяючися лише мало-,
мовним експозе міністра Залєського на закордонній комісії сойму ще 1928
року. На терені сойму не порушувано теж ширше закордонної політики ані
при ратифікації париського пакту Келльога (7. 1І.), ані ратифікації москов-
ського пакту Літвінова (13. Ш.). До успіхів Польщі на міжнародній арені треба
зарахувати підвищення посольств Вел. Британії (14. Х.), Зєдинених Держав
та Італії (13. М.) у Варшаві до ступення амбасад. Відвідини румунського мі-
ністра вакорд. справ Міронеску У Варша-вх (24-27. ІІ) й ревізита мін. Залв-
ського у Букарешті (25. Х.), мала на ціли затерти в Румунії препогаке ївра-
жіння з нефортуннної миннулорічної подорожі Залеського до Будапешту (30.
ІХ. 28). Новий вибір Польщі до Ради Лігни Націй (9. ІХ.), був безумовно де-
якою рекомпезатою за велику невдачу Польщі у Газі, де не допущено її ве
лише до репараційної конференції (її політ. коміси), як рівнорядного чинника,
але й навіть до вгляду у протоколи. У 1929 році не посунулася теж ані на крок
вперед розвязка конфлікту з Литвою, а упадок диктатури Вальдемараса в ні-
чому не вплинув на відношення Литви до Польщі. Заключено з Німеччиною
т. зв. ліквідаційну умову (про післявоєнні претенсії матеріяльної натури)
(31. Х. 1929.), але торговельні переговори знову застрягли на мертвій точці.
Господарська ситуація у Польщі в 1929 році теж була ,образом нужди й роз-