228 чужій державі було двох амбасадорів -- італійців: римський і ватиканський, що лише скріплювало становище Італії. Налія не признавала Ватиканові фак- тично жадних інших посілостей (за виключенням поодиноких дооколичніх будинків, права будівлі власного залізничого двірця і т. д.), ніж ті, які мав Ватикан від 1870 року. Правда, і Ватикан признавав лише той фактичний стан істнування королівства Італії й приналежности до нього міста Риму, який від 1870 року встиг закріпитися і не підлягав жадному сумніву. Всетаки цим признанням зріс надзвичайно моральний авторитет італ. короля і -- твор- ця лятеранських умов -- Муссолінія. ЩШоби використати негайно цей мораль- ний авторитет для політ. цілей ї щоби надати ратифікації лятеранського до- говору більш урочистого характеру (мовляв: цілий італ. нарід його затвер- див), перевів Муссоліні 24, ШІ. нові парляментські вибори: в них 81/з міліона виборців висловилося ,3а7 урядом (фашистівською владою), а лише136.000 мало відвагу наразитися на переслідування фашистів і голосували еюпроти", 7. МІ. 1929 наступила виміна ратифікаційних грамот. -- -- До держав, які в 1929 році йшли замісць до стабілізації відносин -- до заплутання й загострення внутрішньо-політичних відносин, належала в пертшій мірі Польща. З Вона уявляла собою в 1929 р. грище завзятої борні за державний устрій і за.владу. Це був рік перманентної внутрішньо-політичної крізи, якої най- більш питоменною рисою була вічна непевність і вічна можливість сильних політичних потрясень. В тому році зріс надзвичайно конфлікт поміж вико- навчою владою (урядом) і законодатною (парляментом). Найбільш яскравими причинами конфлікту були дві справи: додаткових кредитів на 1927/28 рік і ревізії конституції. Обі справи товклися цілісінький рік і ввійшли неполагодженими, як зародки дальших конфліктів, до наступного 1930 року. Справа додаткових кредитів на покриття позабюджетових видатків, доконаних урядом в 1927/8 році, була порушена на бюджетовій комісії ще в 1928 році. Премієр Бартель обіцяв зголосити до сойму зідповідний законопроєкт, однак потім звязав цю справу щойно з рахунковим зачиненням 1927/8 бюджетового року і так довго справу відволікав, аж 19. лютого 1929 року ціла лівнця зголосила внесок на поставлення міністра фінансів Чеховича у стан обвинувачення перед Дер- жавний Трибунал за незаконне видаткування 560 міліонів золотих. 25. бе- резня сойм ухвалив це внесення і 26. червня розпочався рідкий в історії про- цес, який страшенне заворушив усю публичну опінію в Польщі та голосним відгомоном відбився по цілому світі. Державний Трибунал не проголосив жадного присуду, однак зідіславши справу до сойму для мериторичного роз- гляду доцільности зроблених мін. Чеховичем видатків, ствердив одночасно категорично права й обовязки сойму до контролі над господаркою уряду. Міністр Чехович сам подався ще 8. березня до димісії, однак його злощасна справа досіль неполаднана: саме жде тої мериторичної оцінки сойму. Поскільки справа мін. Чеховича була тараном у руках опозиції для бит- тя уряду, постільки уряд, разом з клюбом ББ, вели проти опозиції наступ' на терені ревізії конституції. Під цим напором сойм рішнв дня 22. І1. , приступити до ревізії конституції", не знаючи якої ревізії та не маючи навіть ніякого субстрату під дискусію. Щойно 7. ІЇ. клюб ББ зголосив свій ославлений проект зміни конституції, який перейде до історії, як документ безпримірного замаху на парляментаризм і демократію, та зокрема на права т. зв. національних. мен- шин у Польщі. У відповідь, 6б. Ш, ПІПС зголосила й свій конституційно-реві зіоністичний проект, - такий самий нереальний, як проєкт ББ. Згадано в ньому про права національних меншин до територіяльної автономії, але так туманно, що воно не мало би жадної практичної вартости. Ці дві справи: Чеховича і конституції, розвинена довкола них кампанія і методи цієї кампанії (,співпраці з соймом' чи ,сильної руки"), були причн- нами двох змін кабінету в 1929 році. Димісія міністра Чеховича (185. лютого) започаткувала фактично крізу уряду п. Бартля, хоч би лише тому, що п. Бартель до останньої хвилини солі- даризувався з Чеховичем ї брав за нього перед соймом відповідальність. Однак щойно 19,. квітня проголошено димісію уряду Бартля офіціяльно, а в два дні пізніше прийшов до влади уряд д-ра Світальського. Правив щей