226 !

для вхдверненчя уваги від політ.; розколу в партії ії скермування її на госпо-
дарські справи. Окремою резолюцією стверджено, що рпятілєтка" : забез-
печить 1) можливо найбільший розвиток засобів продукції, 2) рпцаюче скрхп-
лення комуністичних впливів на селі й у місті, 3) розвязку питання збіжевої
 політики, 4) покращання культурного і матеріяльного. рівня робітників і се-
лян, 5) зміцнення диктатури пролєтаріяту, необхідне для боротьби з зовніш-
нім ворогом, 6) культурний і економічний: розвиток ,союзних републике та
господарсько й політично ,відсталих" районів, 7) зміцнення ооорочних "здіб-
ностей краю, 8) поступ на шляху визначеному через гасло: ,дігнати. й. випе-
оредити найбільш розвинені капіталістичні держави". Пять літ' від затвер-
дження того пляну ще не минуло, але покищо він виявив. банкроцтво і в по-
шггичноиу і господарському змислі: кріза фінансів, кріза продукції, 6рак си-
рівців, кріза транспорту, труднощі бюджетові, кріза харчевого стану і т. д.,
а поруч з Щщим -- загострення політ. взаємин більшов. влади .з селом, все те
не. свідчить про успіхи ,пятілеткик..,
В травні вибух гострий конфлікт поміж РСРС та Китаєм з приводу
- східно-китайської (манджурської) залізниці, у якій заангажовані дуже по-
важні російські капітали і яка находилася: під російським управлінням. Зреш-
тою, не лише СРСР ваінтересований у цій далеко-східній залізниці, бо ось
ХІ. і ХІЇ. резолюції вашингтонської конференції з 1. і 4. П. 1922 р. виразно
кажуть про потребу ,забезпечення прав заінтересованих у східно-китайській
"«валізниціє, На основі умови поміж СРСОСР та Китаєм, а заключеної в Пекіні
31. У. 1924, й умови поміж СРСР та Манджурією (,автономічним урядом 3-ох
східних провінцій Китайської Републики") у Мукдені 20. ЇХ. 1924, на чолі
залізниці стояла управа з 10 осіб, з китайцем, як головою управи й москалем,
"як його заступником; зате і директор і його заступник залізниці був москаль,
а лише другий заст. дир. -- китаєць. Не диво, що майже весь 'затзн персонал
був московський, після більш. революцп змінений з ,білого" на ,.червоний“
і такий важний чинник в житті Далекого Сходу, як ота залізн. лінія, став
одним їіз найнебезпечніших для Китаю: засобів більшовицької пропаганди.
Управа й дирекція залізниці стали штабом комун. акції. Коли ця пропаганда
вже надошкулила китайцям, син і наслідник Чанг-Тсо-Ліна, губернатор Ман-
джурії, Чанг-Гсу-Ліянг, перевів (27. М. 1929.) ревізію в генеральному консу-
ляті СРСР у Харбіні, забрав документи з доказами про участь консуляту
в комун. пропаганді й арештував Урядовців. 11. МІЇ. манджурська влада усу-
нула москаля -- головного директора. манджурської залізниці Ємшанова
й усіх вищих урядовєців -- комуністів москалів та йменувала на їх місця ки-
тайців. Після історії з ген, консулятом у Харбіні московський рад. уряд но-
тою (з 31. У. 1929) пригадав китайцям, що 6. ІМ. 1927 р. вони зробили полі-
щійну ревізію в рад. посольстві в Пекіні, 25. Х. 1927 ,білогвардейціє напали
на рад. консулят У Шангхаю, в грудні 1927 р. розгромлено ряд. консулят
У Пекіні і т, д. і »як найбільщ рішуче перестеріг нанкінський уряд та його
органи перед дальшим випробовуванням терпцю уряду СРСР провокаційними
актами й нарушуванням умов і договорів". Колиж, як сказано, не вважаючи
та цю .пересторогу"є китайці очистили манджурську залізницю з москалів-
комушспв, уряд СРСР вислав 13. МІЇ. ультимативну ноту з З-денним речин-
-цдем - звільнити арештованих і привернути давній стан. У відповіди китайці
нотою з 16. МИ. оправдували свою поведінку московською революц.-більшо-
вицькою пропагандою у Китаю, та зажадали звільнення понад 1000 своїх
вемляків, арештованих через ГПУ. На слідуючий ддень Москва зірвала дипл.
зносини з Китаєм. З обох сторін почалися громадитись війська, Над світом
запахло знову війною. 22. МШ. проголошено вВ. Манджурії стан облоги., Але
поважні сутички почалися аж в листопаді. Тоді франц. амбасадори у Москві
й Пекіні ,пригадали" обом урядам, що і СРСР ї Китай підписали. противоєн-
ний пакт Келльога. Окрему таку пригадку за посередництвом франц. амба-
садора ьзробила в Москві Америка. Відповідь більшов. наркома Літвінова була
дуже різка й насмішкувата: пакт Келльога, мовляв, не передбачує для. ніякої
в п4дписаних на ньому держав ролі сторожа того пакту, а щодо Америки, то
вона навіть не втримує дипльоматичних звязків, з СРСР ї тому повинна теж
дарувати. собі поради рад. урядові. Тоді майже всі великодержави зголосили
дсмонсграц:йно сошдарнтсть з америк. нотою, лише. Японія і, Німеччина за-