тл

отлтттт

еея тя ю

СиЕ

224

умовні усніхи німців у Газі, проти пляну Юнга повстала в Німеччині сильна
опозиція націоналістів, які у згоді нім. уряду на новий плян сплат военного
відшкодування бачили нове признання своєї вини у викликанні війни й нове
національне приниження. В кінці серпня відбувся у м. Нірнберг (Но.римберґія)
конгрес нім націоналістів, на якому рішено використати 73. ст. нім. консти-
туції, яка каже про можливість відклику до народу у справах великої ваги.
Конституція передбачує, що такий внесок опозиції мусить бути підписаний
принаймні 10 вітсотками всіх виборців, а опісля щойно, якщо парлямент таки
внесок відкине, має про його долю рішати всенародній плєбісцит. Нім. націо-
налістична партія зголосила внесок проти прийняття пляну Юнга, про ски-
нення із себе відповідальности за війну та про потягнення до відповідаль-
ности членіз уряду, винуватого у прийнятті пляну Юнга. ГПідписи під отой
внесок збірано від 16. до 29 жовтня. Назбірано їх 4,135.300, себ-то 10.02 проц.
управнених до голосування (їх було 41.278.820 осіб). 22. грудня переведено.
плебісцит. Голосування відбувалося тайно. Для того, щобн перейшов внесок
опозиції, треба було по закону понад 21 міл. голосів, себто понад 50 відс.
управнених до голосування повинно було заявитися ,за" внеском, що- від-
кидав плян Юнга. Тимчасом голосувало всього 6,293.109 осіб, з того 130.707
уневажнено, 337.320 голосувало проти внеску, а 5,825.082 за внеском, себто
вамість понад 50 проц. управнених до голосування -- несповна 14 проц. Таким
робом плєбісцит не вдався і уряд виграв.

В звязку з чими справами були голосні виступи дир. держ. нім. банку
Шахта проти пляну Юнга й фін. пляну уряду, в наслідку яких димісіонував
соц. міністр фінансів Гільфердінг, на якого місце прийшов мін. Мольдергауер.
На тлі ріжниці поглядів ка доцільність плєбісцитової акції Губерберга при-
йшло до розколу й серед самих нім, націоналістів: 10. ХІЇ. виступило з партії
14 послів,. Взагалі розпалилися пристрасти: з одного боку комуністи довели
в день 1. травня до крівавих розрухів на вулицях Берліна, з другого 1. ІХ.
скрайні націоналісти зробили бомбовий замах на будинок нім. парляменту. --
Порозуміння у Газі було теж останнім великим ділом фактичного керманича
після-воєнної Німеччини, міністра Штреземана: він помер 3. Х. 1929 року. Мін.
вакорд. справ став (6. ХІ.) Курціюс,

І в третій великій державі -- Англії -- 1929 рік був роком великих змін.
30. М. відбулися парляментарні вибори. Їх вислід був такий: 288 мандатів.
дістала ,дєйбур-парті (робітнича соц. партія), 159 консерватисти і 60 лібе-
рали (партія Льойда Дджорджа). В наслідку цих виборів уступив консерва-
тивний уряд Болдуїна і прийшов знову до влади соціялістичний уряд Мекдо-
нальда. Новий премієр поставив собі передусім за ціль поладнати два питання
закордонно-політ. натури: відношення до Америки ї до СРСР. Суперництво
поміж Англією і Америкою за панування над водами світа потягло за собою.
перегони в ділянці морських зброєнь, безпосередньо коштувало обі держави
величезні видатки, а на дальшу мету -- грозило неминучим. збройним кон-
фліктом. Мекдональд рішив шукати якогось виходу з цієї ситуації і тому вже
19 М перевів конференцію з америк. амбасадором у Льондоні, ген. Дозом,.
а 97. ЇХ. особисто поїхав до Америки, до президента Гувера. 9. Х. оба вони,
Мекдональд і Гувер, видали спільну деклярацію, у якій казалося про успіш-
ний вислід розмов, який висловився передовсім у признанні принципу пари-
тету (рівности сил) обох воєнних фльот. Рішено теж скликати на початок
1930 року велику міжнародню конференцію для справи морського розброєння.
Дійсно, 7. Х. Мекдональд розіслав запрошення на таку конференцію до Аме-
рикн, Франції, Італії і Японії. Метою тої конференції поставлено: доповнити
постанови морської розброєневої конференції у Вашингтоні з 1922 року, на
якій устійнено відношення важких воєнних кораблів (панцирників, важких,
кружляків і кораблів-баз для аероплянів) для Англії, Америки, Японії, Франції
й Іналії; це відношення звучало: 5: 5: 3: 1.75 : 1.75. Отже вправді признано
право до рівної сили воєнних важких кораблів для Англії й Америки, Франції
та Італії, але залишено всім державам свободу у взаємному переліцитовуванні
себе в будівництві легких военних кораблів, підводних човен і т. д. Було теж
відкрите питання свободи морей. Нова конференція мала не стільки перевести

о розброєння, скільки припинити перегони в цій ділянці,