е інтересовані. Штреземан запропонував створити н"слідчу комісію", яка роз-
глянула би ці внески. Канадійський сен. Дандіран з свого боку зголосив кон-
кретний ввнесок щодо зміни складу ,комітету трьох" (який У Лізі Націй роз-.:
глядав кожну нац,-менш. скаргу й предкладав Раді Л. Н. висновки), явности
нарад жкомітету трьох", та лекшої процедури для зголошування скарг. Після
довшої дискусії, на внесок польського міністра Залеского, обі пропозиції від-
дано до розгляду комітету, до якого ввійшов постійний референт нац.-менш.
справ у Раді Ліги Націй, японський делегат бар. Адатчі, англ. мін. Чемберлен
і еспанський делєгат Квінонес де Леон, Таким полагодженням справи - вже
її згори вбито, бо на 3-ох членів отого комітету один з них, японець, взагалі
в справах европ. меншин дуже мало визнавався і гостроти цієї проблєми ве
розумів, англ. консерватист Чемберлєн відомий був з своїх нетолеєрантних 7
поглядів на цю проблєму (строга політика англ. консерват. уряду в Єгипті,
Індіях, Китаю і т. д.), а делєгат Еспанії, яка навіть взагалі не хотіла призна-
вати катальонців за окрему національну меншину й вела 3 ними бозоглядну
політику денаціоналізації і асиміляції, не могла - очевидно - йти меншинам
на руку! Та ще й щоби остаточно загирити справу, 16, квітня Чехословаччина,
Румунія, Югославія, Польща і Греція зголосили до "слідчого комітетує спідль-
ний меморіял проти ревізії питання нац. меншин на терені Ліги Націй. 5. У. ко-
мітет закінчив свої наради у Льондоні, а 285. МІ. він предложив свій рапорт
на 55 сесії Ради Ліги Націй. Цей рапорт ішов у інапрямку лише мінімального
покращання процедури полагоджування заяв нац. меншин, однак основні
її засади залишилися ті самі: далі залишився ,комітет 3-охе, тайний спосіб,
обмірковування скарг, недопущення ваінтересованих опікунчих держав до
нарад к-ту трьох (ані тим більше представників даної меншости), врешті
дальше не зроблено жадної гарантії, що скарги мусять бути розглянені.
Справа провалилася тому, що з одного боку ІНімеччина, саме в той час зай-
нята ревізією справи воєнних відшкодувань (пляну Доза) і внутрішньою крі-
зою з справою тою звязаною, не підтримувала свого первісного становища
з цілою рішучістю, з другого боку змобілізувалися проти всяких оревізійних"
тенденцій держави, яким залежало на збереженні старого стану.

Така сама доля стрінула іншу -- ще більше одразливу справу, яка теж
виринула в 1929 році перший раз на форумі Ліги Націй: це справа ревізії гра-
ниць. На Х. зборах Ліги Націй (1.--25, ІХ.), на яких м. і вибрано вдруге
Польщу до Ради Ліги Націй на дальші З роки, делегат Китаю несподівано
зажадав перевірити практичні можливости використання славної 19. статті
статуту Ліги Націй, в якій, кажеться про ревізію установлених у договорі
державних границь на випадок, коли вони виявляться шкідливі для мира
й нереальні. Порушуючи цю справу, Китай хотів посередньо звернути увагу
на т. зв. нерівні права на терені Китаю (справа екстериторіяльности деяких
чужинецьких держав -- про це була вже мова). Однак держави не були при-
готовані до такого внеску. Одні з них, як Німеччина, Угорщина, Болгарія
й азійські держави, словом усі ті, яких можна зарахувати до ревізіоністич-
ного бльоку держав, злякалися, щоби занадто поквапна інтерпретація дуже
неясної і баламутної отої 19. статті не звузила її практичного значіння, друга
частина держав -- як Польща й держави Малої Антанти -- боялися пояснення
статті в сенсі поширюючому. Тому збори прийняли резолюцію надзвичайно
туманну й неясну, яка не давала жадної можности виміркувати конкретний
зміст і спосіб приноровлення 19-ої »ревізійної" статті. Таким робом і ця спроба
не вдалася, - але важним уже був сам факт заторкнення таких двох ьнедо-
торканих" питань, як питання національних меншин і ревізія державних
границь. Він набрав ще більше значіння у звязку з виступом Бріяна на тих
самих Х, зборах Ліги Націй з великою промовою, у якій заповів, що в 1930
році зголосить конкретний проєкт »федерації европейських державе. Так
ось Бріян перший раз кинув їдею "Паневропи" -- всеевропейського держав-
ного союза на такому офіціяльному міжнародньому форумі, як Ліга Націй.

ї Колиж ми на вступі до розгляду подій у 1929 році твердили, що в тому
році зайшли події, які в дечому стабілізували (закріпили) европейські відно-
сини, то мали передовсім на увазі полагодження у дальшому етапі справи
воєнних відшкодувань. В останне була вона полагоджена в 1924 році на