219 дури » Комітету трьох" на терені Ліги Націй в справах скарг національних меншин і- не зголошуючи конкретного внеску -- звернув увагу па по- требу створення постійної. комісії для справ нац. меншин, на зразок манда- : тової комісії. Покликався при тому на рішення ХІЇ. Зізду приятелів Ліги На- цій, на резолюцію Конгресу Міжпарляментарної Унії з 1993 року і пропо- зицію проф. Міррая з 1923 р. Цю думку голяндського делєгата підтримав президент, Швайцарії (Швайц. Ради) Мотта, австрійський канцлєр Зайпель і німецький канцлєр Міллєр. Зате проти поширювання в якийнебудь. спосіб. правонац. меншин на терені Ліги Націй виступили франц. міністр закордон- них справ Бріян, чеський делегат Осускій і польський мін. Залєський. Цей останній загрозив, що на. випадок зголошення конкретного внеску по думці проєкту голяндського міністра -- він порушить справу простягнення дого- вору про охорону націон.. меншин на всіх членів Ліги Націй (держав Ан- танти він, як відомо, не торкається). Таким робом справу в зародку. здавлено. - В Румунії боротьба між тихою диктатурою ,лібералів" і демократич- ною опозицією -- зближалася до розвязки. 18. Ш. на вулицях Букарешту демонструвало проти уряду 10.000 селян. Одночасно 54 послів з опозиційної нар.-селянської партії ,зараністів" зреклося мандатів. 7. У. відбувся гран- діозний конгрес тієї партіїсв Альба-Юлія. На тому конгресі провідник нар.- сел. партії заповів похід селянських мас на Букарешт, загрозив бойкотом усіх урядових розпорядків і неплаченням податків. Одночасно заявив під адресою закордону, що румунський нарід не признає закордонної позички, за яку саме старався уряд лібералів, і так само не признає звязаного з по- зичкою фінансового пляну. Урядові кола зняли: крик, що такі заяви й по- грози мають характер державної зради, але закордонний фінансовий світ рахувався більше з заявами опозиції ніж силою уряду. Уряд пробував пере- говорювати на грунті ,поділу мандатів" у будучих виборах та всяких кон- цесій фінансової натури. Коли це не вдалося, 3. ХІ. димісіонував кабінет Він- тілі Братіяну (брата помершого Яна Братіяну). Премером став Маню. 12. ХІЇ. переведено вперше в повоєнних часах свобідні вибори; вони дали велику по- біду дотеперішній протиліберальній опозиції. ; : , Брязкотом зброї залунало від сторони Угорщини. Маємо на думці го- лосну справу випадкового переловлення великого й таємничого транспорту зброї на альпейській стації Санкт Готгард. Таємничий був це транспорт, бо невідомо було хто його висилав, ані'куди. Але було прилюдною тайною, що це транспорт для Угорщини. Найбільше заметушилася чеська дипльоматія. Ліга Націй почала слідство, але справа -- як звичайно -- загинула у повені дипльоматичних нот. Вона лише пригадала світові, що в самій середині Европи живуть мадяри, які ніколи не погодяться на таке порізання їх по- передніх посілостей поміж Чехословаччину, Румунію і Югославію, як це зроблено в мирах: версайському. і тріянонському. В Болгарії в квітні місяці (14--18) страшний землетрус знищив ряд сіл і міст, м. і. старинне місто Филиполіс. Трохи пізніше («22-25, ЇМ.) такий же землетрус зруйнував у Греції старинне місто Коринт. Греція мала в серпні 19. МІП.) вибори, в яких побідив старий вожд грецьких республиканів, Вені- зельос, який довгі роки перебув на заточенні. Він став головою уряду. Зате в Альбанії, Ахмет-Зогу, бувший король з ласки Італії і пізніший президент, знову спокусився на корону і 1. ІХ. проголосив себе королем. -- В Австрії 5. ХІ. Національні Збори вибрали президентом Мікляса. Вештався у 1928 році по Европі з цілим своїм двором афганський ко- роль Аманулла, розізжаючи по всіх столицях і вивозячи З кожної з них багаті дарунки господарів і багаті закупки по склепах, які потім мали пре- тенсії до своїх урядів, що екзотичний гість не заплатив рахунків. Так по черзі протягом перших пяти місяців року Аманулла відвідав Рим, Париж, Берлін, Льондон, Варшаву і Москву й усюди зустрічали його з великою па- радою та всіми гонорами, належними королеві (навіть у червоній Москві!), Але тільки він повернув до свого краю, як вибухла проти нього революція: збунтувалися племена, обурені надто радикальними, ліберальними й демокра- тичними реформами енергійного короля, який хотів мерщій переперти до Афганістану европейського духа. Не обійшлося у тій революції -- очевидно - й без чужинецьких (совітських з одного боку та англійських з другого) інтриг, з огляду на значіння Афганістану, як важного господарського й стра- 13