Займаючи зокрема становище до внесеної бюджетової провізорії, за-
являємо, що будемо голосувати у звязку із Дзагальним нашим становищем
проти внесеного бюджетового законопроєкту."

27. МІ. уступив марш. Пілсудський з головування у раді міністрів
і премером став знову проф. Бартель; воно не принесло жадної зміни в си-
«стемі правління. В жовтні, внаслідок закулісової акції санаційних чинників,
прийшло до розламу в соймовому клюбі польських соціялістів: кілька
осіб, м. і. голова окружної організаці ППС у Варшаві і голова варш. міської
ради пос. Яворовський, -- виступило з ПІПС і заснувало т. зв. ,б. револю-
ційну фракцію ПІППС". Це внесло дальше загострення у боротьбу лівиці проти
уряду. Під впливом її атак уступив 22. ХіІЇ. міністр судівництва Мейштович,
який був найбільше лівицею зненавиджений, і міністром став Цар. Ситуації
це - як потім виявилося -- не злагіднило. -- Господарське положення
в Польщі в 1928 році сильно погіршало. Від 4. до 21. жовтня тревав текстиль-
ний страйк у Лодзі. Відносини з непольськими народами загострили дві го-
-лосні події: 22. М. скінчилася у Вильні рівно З-місячна судова розправа
проти 47 членів ,Білоруської Громади". 19 обвинувачених увільнено, решту
28 присуджено разом на 209 літ вязниці, з того 4-ох білоруських послів кож-
ного по 12 літ. Зновуж 1. листопада, після панахиди у церкві св. Юра
у Львові, сталися кріваві події, получені з розгромленням цілого ряду укра-
їнських установ польськими студентами. З цього приводу прийшло до де-
монстрації українських послів у соймі, де зголошено негайний внесок. У від-
повідь на промову на цю тему посла Хруцького, мін. Складковський дуже
гостро виступив проти українських послів та заявив, що ,ці скарги не за-
слуговують на віру"...

З закордонно політичних справ мала Польща в 1928 році клопіт з атен-
татом російського емігранта Войцеєховського на радника більшов. торговель-
ної місії Лізарева. ІВоно знову внесло деякого загострення у польсько-радян-
ські відносини. Промова Бухаріна на конгресі Ш. Інтернаціоналу у Москві
22. МПИ. 1928 р. про завдання комуністичної партії у Польщі (довести до со-
ціяльної революції, на випадок війни підготовити повстання і т. д.) викли-
кала з боку Польщі протест. -- Підчас побуту на літнищі в Румунії, марш.
Пілсудський був у вересні в Букарешті й зустрівся з керманичами румун-
ської держави. Та найбільше клопоту з усіх закорд. справ завдала Польщі
Литва. 12. Ї. звернувся польський уряд до литовського з нотою, щоби роз-
почати безпосередні переговори. Вони дійсно відбулися у Кекігсебергу «(від
20. Ш. до 2. ІМ.) і скінчилися вибором 6-ти комісій, які мали радити окремо.
В міжчасі, 5. Ш. підчас 49. сесії Ради Л. Н., голяндець Бльоклянд складав
звіт про стан польсько-литовського конфлікту. Звіт був -- очевидно -- дуже
,,дипльоматичний“, аби жадної сторони не вразити. Лит. премєр Вальдемарас,
запрошений приїхати тоді до Женеви -- відмовився приїхати. Практичних
наслідків женевські наради, річ ясна, не мали жадних: ніхто чейже не міг
примусити Литву зректися претенсій до Вильна, так само, як не можна при-
мусити Польщу Вильно віддати! До того, Ліга Націй не може й ужити силь-
ного морального натиску на жадну зі сторін тому, що воно грозить кон-
Фліктом унутрі самої Ліги Націй, бо обі сторони мають своїх союзників
й оборонців (Польща - Францію, Литва - Німеччину). Тому теж Ліга Націй
найрадше бачилаб безпосереднє порозуміння Польщі й Литви й очікувала,
що вийде з Кенігсберської конференції. Однак позитивні висліди її міні-
мальні: вони обмежені до порозуміння в справі пограничного руху. В травні
радили в Берліні передбачені у Кенігсбергу правна комісія й комісія до
справ льокального руху, а у Варшаві -- комісії економічна, комунікаційна
і транзитова. Варшавські наради розбилися зовсім, берлінські мали мінімаль-
ний успіх. Так само Литва відкинула (8. М.) польський проєкт полагодження
справи взаємної безпеки і відшкодовань. 18. МІПШ. держави Антанти зробили
демарш у Ковні в справі лит.-польських взаємин -- теж без практичних на-
слідків. Бо вправді 3. ХІ. зібралася знову польсько-литовська конференція
у Кенігсбергу, але скінчилася вона підписанням протоколу, що до порозу-
міння сторони не дійшли! З свого боку Литва підписала 29. ІЇ. у Берліні трак-
тат про арбітраж з німцями. В травні Вальдемарас їздив до Льондону. В ли-
стопаді Литва приступила до пакту Келльога -- це єдина теж запорука (по-
руч із приналежністю до Ліги Націй), що польсько-литовський конфлікт не
буде вирішений війною. Яка практична варті7ть тої гарантії -- ми вже про

1