тієї політики, усуненням небезпеки війни знад західних границь Франції. Але"
Франція знала аж надто добре, що істнують в Европі ,хворі місця", -- від;
яких може знову захворіти цілий европейський організм, що ці місця є в се-
редній, південній і (головно) східній Европі і що тому рейнського пакту"
й арбітражних льокарненських умов замало, аби геть усунути марево воєнної
небезпеки. Труднощі, в яких опинилася фФранцуська закордонна політика, по-
лягали (й полягають до нині) на тому, що вона мусіла все погоджувати свій"
острах перед війною з вірністю політичним союзам, що інтереси тих союз3-:
ників поволі віддалялися від безпосередніх інтересів Франції: це зазначилося:
особливо виразно після заключення рейнського договору з Німеччиною:
і підписання пляну Доза, себто великого наближення до Німеччини, коли тим-.
часом щораз яскравіше почав проявлятися антагонізм поміж Німеччиною"
і Польщею та Польщею і Литвою, наколи пр. Мала Антанта (передовсім Че-
хословаччина) вічно пильнувала справи ,аншлюсу" (аби повоєнна Австрія не"
прилучилася до Німеччини) і стояла ворожо насторожена проти Угорщини
й її монархістичних настроїв (справа евент. повороту на угорський королів-:
ський престол Габсбургів). І тому Франція з одного боку мирилася з Німеч.-
чиною і шукала все нових моральних ,гарантій мира", з другого -- гальму-
вала всі роззброєневі пляни й роботи в Лізі Націй, не допускала до жадних
натяків на можність ревізії державних границь, не допускала до радикальних.
полекш для національних меншин, -- усі ці справи відкладала, оминала,
як важкі й скомпліковані та... небезпечні!

В 1928 році почала Франція трівожитися зростом німецької акції за
відзисканням заморських кольоній. Заснувалися у Німеччині два товариства
з членів парляменту, колишніх міністрів нім. кольоній та кольоніяльних спе-
ціялістів. Одному з тих товариств удалося допомогти одній нім. консорції
відкупити в англійського уряду за 4"/» міліонів марок давні нім. плянтації
в Камеруні й Конго. Це був початок німецької акції до здобуття назад забра-
них їм кольоній. Однак далеко більшою небезпекою грозила експанзивна
активність Мусолінія, який при кожній нагоді ставив італійцям за ціль --
старинну римську імперію, яка свою владу простягала, як відомо, і на галій-
ську (нині: француську) територію! Але це теж були небезпеки щонайменше:
дуже далекі. Близькою й актуальною небезпекою була комуністична пропа-
ганда, ведена однаково у самій Франції, що й її заморських кольоніях: Індо-
китаю, Сирії, Марокку. Ї там приходиться боротись: то терором, то рефор-:
мами. Терор почали французи приноровлювати до власних більшовиків:
і так в січні (12. І1. )арештовано ком. послів Кашена й Кутурієра. Взагалі
Франція мала чимало клопотів, тому теж трудно було довго втриматися кож-
ному урядові. Але в 1928 році зміни кабінету у Франції не було. Після ви-
борів до парляменту (22.ІМ.), які дали легке пересунення ,на право", в ко-:
ристь Поанкаре, цей останній остав при владі.

В Німеччині теж відбулися нові парляментські вибори (31. Ш. позвя-:
зано райхстаг, 20. М. - вибори). Вони дали побіду соціялістам. Уступив
премєр Маркс, а його місце зайняв соціял-демократ Міллєр. Цікаво, що це:
сталося акуратно в 9-ті роковини версайського мира, який підписав від імени
Німеччини -- той самий Міллєр (28. МІ. 1919 -- 28. МІ. 1928). Соціялістичний"
уряд зі Штреземаном далі, як міністром закорд. справ, мав ще більшу сво-
боду рухів у заторкуванні ,дразливих" справ, до яких належало питання
вчаснішого звільнення Надренії. Цю справу порушено у вересні на ІХ. сесії
Ліги Націй. Всетаки й соціялісти не припинили тієї роботи, яку започатку-
вали їх попередники при владі в напрямку збільшення збройної сили дер-
жави. Це торкалося головно дальших кредитів на новобудований могутній"'
панцирник ,А" (невеликий обємом, згідно з вимогами версайського дого-
вору, та зате чудово вивінований в останні здобутки нім. техніки). Кредити"
ці 16. ХІ. в парляменті ухвалено, а дали вони закордонній пресі (особливо:
польській) притоку до голосного крику про німецькі зброєння. -- Стратила:
Німеччина знову одного чільного дипльомата: 8. ІХ. помер бар. Брокдорф-
Ранцау, нім. амбасадор у Москві.

В Англії помер також один із найчільніших її державних мужів і по-:
літиків -- льорд Асквіт, б. лідер ліберальної партії та 0. премєр (15. П.).
Італія у внутрішньому житті переживала деякі потрясення, зрештою пито-
менні для кожної диктатури. І так 12. ІМ. доконано на короля бомбового за-
маху в Медіоляні. Він потягнув за собою гострі репресії. Зате скріпила свій