о оівн н во и еен

 

 

д е ' '

Британія й Індії), Макензі Кінг (Канада), Лечлянд (Австралія), Парм «Новах

Зеляндія), Сміт (Унія Південно-Африканська), Косгрейв (Ірляндія), Штревзе-
ман (Німеччина), гр. Манцоні (Італія), гр. Ушіда (Японія), Залєський (Польща).
Ми навмисне навели повний текст ,пакту Келльога", щоби наочно вка-
зати, скільки то крику й шуму можуть наробити два речення, в яких -- ні-
чого не сказано! Бо фактично весь ,пакт Келльога" обмежується до 1.
статті; решта, це помпатичний вступ на початку і окреслення формальностей
на кінці (3. стаття: її виконання доручено потім Зєединеним Державам Аме-
рики). На ділі, ці дві короткі статті не мають жадного реального змісту, не
передбачують ніяких карних засобів для держави, що зломить ,пакт" і роз-
пічне війну. Єдина його вартість -- справді лише моральна, а полягає вона
хіба тільки у скріпленні мирових настроїв у публичній опінії світа, яка була
кормлена кількамісячними газетними інформаціями про поступ дипльома-
тичних переговорів про ,підписання святого мира" і вкінці про успіх цих
переговорів та урочисте підписання договору, -- кормлена цими вістками
публична опінія справді повірила у велике значіння підписаного противоєн-
ного договору і тим самим більше відпорна на воєнні затії. Друге -- дармг,

що теж лише моральне -- значіння ,лакту Келльогає в тому, що ось уперше-

від часів війни Зєдинені Держави не тільки підписалися під збірним між-
народнім політ. договором, який прецінь має головну вартість для Европи,
але й самі дали до нього ініціятиву. Поява держ. секретаря для закордонних
справ Америки Келльога у версайській палаті 17. серпня 1928 року була на-
явним доказом, що Америка повертає до активного співділання в европей-
ських справах. Це дуже знаменний зворот, коли взяти під увагу, що від
часу провалу Вільсона в Америці, співтворця версаиського мира, весь час
влада в Америці належала і належить до ,лібералів", які всупереч ,,демо-
кратами: (партія Вільсона) пропагували принцип невмішування в европей-
ські справи. Нератифікування версайського мира Америкою, безоглядна її
фінансова політика відносно її европейських довжників, бойкотування Ліги
Націй і т. д. різко відокремлювало Америку від Европи. Але ось самі америк.
республикани наблизилися ,пактом Келльога" до европейських спраз. При-
мусили їх головно до цього -- гроші! Бо лише до кінця 1927 року Америка
позичила Европі 4.327.000.000 долярів, на загальну суму 14 і пів міліярда до-
лярів, які в тому часі мала розпозичених у цілому світі (Европа, Канада,

Півд. Америка, Середня Америка, Китай, Японія, Филипини й інші ,дрібніші""

довжники). Не диво, що тремтючи за свої капітали, Америка сама почала
думати про як мога краще забезпечення мира в Европі, який єдино може
гарантувати Америці, що вона свої ґроші назад з неї добуде. Інша оіч, що
та мирова асекурація, яку Америка дістала у виді ,пакту Келльога", така
страшенно бліда, квола і хитка, тим хиткіша, що прецінь не усунула ні одного
фактичного вогнища можливости війни в Еврош!...

Те, що Америка найшла собі ,миротворчого" партнера у Франції,

в державі з найбільшою сухопутньою армією в Европі, не було річю ви--

падковою ані дивною. Без найменшого сумніву пацифістичні настрої
у Франції з кожним роком щораз більше зростали, зростала нехіть до війни
і страх перед можливістю вибуху нової війни. Переломовим моментом для

таких настроїв була -- здається -- окупація Поруря, яка виявила наглядно,.

наскільки ілюзоричною була ніби то така світла побіда над такими могут-
німи ворогами, як дві центральні великодержави. Француз, людина працьо-
вита й ощадна, має проте завсіди одну ціль в житті: після стільки-то років.
морочливої праці і дрібних ощадностей могти всетаки ще останню частину
життя жити спокійно, вигідно й достатньо. Ця психіка й витворила тип
француського ,.рентієра”, »дрібного буржуя що на старість літ живе
з ,ренти" (вхдсотшв від капіталу). Тому й ціла Франція, як держава, перед
війною була найбагатшою країною в Европі. Війна все це зруйнувала, ве-
ликі француські капітали (гроші тих-же дрібних рентієрів) згинули У Росії,
а у висліді побіди прийшло: шалене задовження в Америки й частинно
в Англії, зруйнований внутрішній фінансовий устрій та ще й на добавок
-  Ввічне марево нової війни! Тож не диво, що мирова політика Бріяна
зискала таке признання в найширшій франц. опінії, що він засідав у всіх

радах міністрів, що так частенько у Франції змінялися і що навіть Поанкаре,.

спершу приклонник зовсім іншої закорд.-політ. тактики, став потім льояльно
співпрацювати з Бріяном. Рейнський договір «Льокарно) був шпилем успіху