а 207 жликати реакцію. Однак безпосередньою причиною англьо-радянського кон- флікту була таки більшовицька пропаганда на терені самої старої Англії. 19. лютого англ. уряд звернувся до моск. уряду з нотою гострого протесту проти тієї пропаганди. Рад. уряд, очевидно, заперечив, начебто колинебудь і яку- небудь комуністичну пропаганду провадив і скинув усю вину на Ш. Інтер- націонал, який -- мовляв -- є цілком окремою організацію, на яку рад. уряд не має жадного впливу! Таке вияснення не дуже вдоволило англійців, які вже в травні перевели детальну поліційну ревізію в помешканні радянської жооперативної фірми ,Аркос" в Льондоні, находячи докази, що офіціяльне торговельне радянське представництво в Англії займається більшовицькою «жропагандою. Слідком за цим 12. У. англ. уряд рішає зірвати дипльоматичні зносини з Рад. Союзом, а рішення це в два дні згодом затвердив англ. пар- лямент. 3. червня радянська амбасада була примушена вніхати з Льондону. Подібну компромітацію зазнали більшовики У Франції, де в міс. червні 1927 року у палаті депутованих велася дебата над комун. пропагандою. В серпні того року усунено з Франції париського кореспондента офіціядь- ного рад. пресової аєнції ,Гасс". Але правдивий скандал вибух у вересні, жоли появилася відозва ЦШ. Інтернаціоналу в звязку з 10-літтям більшовизму в Росії і взивала до світової революції, а під відозвою між підписами виднів також підпис Раковського, -- радянського амбасадора у Парижі. Францусь- жий уряд зажадав відкликання Раковського і не відступив від того жадання яавіть тоді, коли більшовики, щоби відвернути увагу від того ,непорозу- міння" і втихомирити француську публичну опінію, звернулися до франц. Уряду з нотою у справі передвоєнних царських довгів. Під пресією зірвання дипльоматичних зносин, Москва висловила в половині жовтня згоду на від- кликання Раковського з Парижа. До поважного конфлікту дійшло також поміж Рад. Союзом і Польщею, жколи 7. МІ. на залізничому двірці у Варшаві один молодий російський емі- ярант Коверда застрілив Войкова, радянського посла. Більшовяки підняли такий крик, що здавалося -- ось-ось вибухне війна, але все скінчилося на засуді Коверди звичайним польським судом на 10 літ вязниці. Якесь неща- стя переслідувало більшовиків в той рік; ось в агропляневій катастрофі зги- нув 23. ІХ. німецький амбасадор у Зєдинених Державах Півн. Америки, ба- дДон Мальцан, який мабуть з усього німецького дипльоматичного корпусу був найбільшим приклонником німецько-російського (більшовицького) союзу! У самомуж Рад. Союзі кріза в комун. партії ще дужче поглибилася. Після у- «сунення Троцького з нар. комісаріяту й воєнної ради, виключили його з Ви- жонкому Ш. Інтернаціоналу, а врешті (в жовтні) викинули зовсім з комун. партії. Разом з ним виключено й Зіновєва, команданта кремлівської палати в Москві Петерзона і цілий ряд інших непокірливих Сталінові, генер. секре- тареві Р. К. П., комуністичних головачів. Атмосфера в Рос. ком. партії стала така приємна, що один з чільних членів ,опозиції", якому теж грозили ре- яресії, Адольф МЙоффе, колишній голова більшовицької місії в Берестю Ли- товському і Ризі, скінчив самогубством (17. Х.). Таким робом: загострення взаємин поміж Европою (і Азією) та Рад. Союзом і розклад внутрі Рад. Со- яозу творили чергову характеристичну рису в історії 1927 року. Гострий конфлікт вибух у тому році в південній Европі, такий гострий, що знову понесло подихом війни. Маємо на увазі конфлікт поміж Югосла- «вісю і Італією. Ми вже раніш згадували про напружені відносини поміж цими двома державами і про їх причини, якими було змагання Італії цілко- вито опанувати Адрійським морем, а також позискати рішаючий вплив на Балкані. Режім террору проти словінців в Істрії, яка в цілости дісталася Іта- лії в спадщині по Австрії, захоплення силою Фюме (Реєки), на що лиш після ддоконаного факту мусіла Югославія формально згодитися, врешті вічна за- гроза словінцям і хорватам, найближчим пограничним народам, усе це по- мимо формальних договорів з Італією не дозволяло Югославії примиритися з італійською політикою. Нову бурю викликав альбансько-італійський дого- вір з 27. ХІ. 1926 року, в якому казалося буквально таке: ,,всякі затії, звер- «нені проти нинішнього стану (,статус кво") правного і територіяльного Аль- банії, є суперечні взаємним інтересам обох держав" (себто Італії й Аль- Фбанії), і на цій основі обі держави запевняли собі проти тих ,затій" взаємну шоміч. Було ясно, що вістря такої постанови звернене проти Югославії, яку завжди можна було посудити, що вона має якісь ,затії" проти сусідньої не- оф с к ВЕАТ ККЮ х й