20Х 1927. Китайська революція: географ.-політичний огляд, чужинецькі привілеї, д-р Сун-Ят-Сен, Куомінтанг і Чанг-Кай-Шек, значіння й упадок комуністичних впливів. - Зірвання англьо-радянських дипльоматичних зносин. -- Скандал з Раковським у Парижі. - Вбивство Войкова. -- Репресії проти опозиції в комун. партії. -- Югославія і Альбанія, Франція і Італія -- вогнища непо- гаслих конфліктів. - Смерть румунського короля Фердинанда; смерть рум. премєра Братіяну. -- Кріваві демонстрації у Відні. - Польща: загострення відносин між соймом і урядом, міністри Мейштович і Нєзабітовський в уряді, »Обвєполь", справа ген. Загурського, виключення мін. Морачевського з П. П. С., пресовий декрет, розписання нових виборів, марш. Пілсудський у Же- неві. - Дальше німецько-француське зближення.- Справа морського роз- зброєння. -- Ш. Конгрес нац. меншин. -- Чехословаччина, Литва, Бельгія, с- тонія. -- Смерть Брандеса. -- Повстання в Мексику. -- Смерть Заглюля-паші. Від часу російсько-японської війни з 1905 року вперше в 1927 роціДа- лекий Схід звертав на себе найбільше уваги всього політичного й господар- ського світа, притьмарюючи своїми подіями всі інші, теж далеко немаловажні справи. Кажучи про Далекий Схід маємо на думці передовсім національну революцію в Китаю, як теж тісно звязані з нею питання суперництва велико- державницьких впливів на Далекому Сході; окреме питання творить супер- ництво Зєдинених Держав Півн. Америки й Японії за володіння Пацифіком (Тихим Океаном). Під впливом випадків на терені Китаю, в 1927 році вперше поцікавилися найширші маси читаючої европейської публики тією далекою, такою великанською а такою таємною і незнаною коаїною. Тоді щойно при- гадали собі люди, що в Китаю живе понад 400 міліонів населення, себто майже стільки, що має його ціла Европа, і що китайський нарід має за со- бою 4000 літ культурного дорібку, який про свою вартість свідчить по ни- нішній день подиву гідними цивілізаційними уладженнями, як нпр. найбіль- ший у світі т. зв. ,великий канал" поміж Тієнтсіном і Нанкіном (довжина його 1600 км.), величезна сітка наводнюючих каналів у Сгередньому Китаю та славний ,китайський мур', який тягнеться на 4090 км. і хоронив протя- гом цілих століть Китай від наїздів диких кочівничих племен із заходу. Цей край і його нарід найшлися у ролі предмету, експльоагованого Европою, на- слідком вищого капіталістичного розвою цієї останньої: наслідком вищо- сти европейської політичної та економічної організованости. Експльоата- ційна політика чужинців відносно Китаю виявилася у запевненні собі цілої низки спеціяльних привілеїв на терені Китаю, з яких найбільшим привілеєм був принцип т. зв. екстериторіяльности. Її здобула собі Англія на основі до- говору, заключеного в Нанкіні в 1842 році, після англьо-китайської війни, звакої ,ійною за опіюм": у цьому договорі Англія переперла, що заборона ввозу (імпорту) опіюму до Китаю не торкається Англії, яка вела торгівлю цим наркотиком на широку мірку. Протягом наступних кількадесяти літ права екстериторіяльности розбудовано й поширено цілим рядом ріжних до- даткових умов. І так право екстериторіяльности давало можність деяким, т. зв. договірним державам утримувати на терені Китаю власне судівництво, до якого мусіли звертатися китайці, позиваючи чужинців; коли чужинець пози- вав китайця, то справу судили т. зв. мішані суди, істнуючі від 1964 року, в яких всеж рішаючий вплив мали англійці які поволи захопили собі на- віть право мішання до суто китайських справ (у спорах поміж двома китай- ськими сторонами). Щойно наслідком китайських заворушень у 1925 р., кон- сулярний корпус у Шангхаю підписав з китайськими властями умову з дня 27. вересня 1926 р. про передачу ,мішаних судів" цілком китайському су- дівництву. Потребу ревізії екстериторіяльних прав признано вже на вашинг- тонській конференції в 1922 р. і в цій справі мала зібратися окрема конфе- ренція заінтересованих великодержав, але англійці так довго відволікали її, аж поки в 1925 році скликано її, під напором революційного китайського руху, в Пекіні. Вона вже показалася спізненою, бо революція сама руйну- вала перестарілі чужинецькі привілеї. До таких привілеїв належала також митна політика. В 1842 році Китай зобовязався від імпортованих та експор- тованих товарів не брати більше, як 5 відс. вартости товару титулом мита. Цю постанову змінювано потім лише тричі, в 1858, 1902 і 1918, але всетаки