а

»велика коаліція"  партій, на якій він був оснований, швидко розлетілася:
-20. ЇМ. виступили з неї соціялісти (ППС), яких щораз більше компроміту-
вала спілка з ,мендеками", що на хід внутрішньої і фФінансової політики мали
більший вплив, ніж вони. Правда, спершу президент димісії Скшинського не
шприйняв і т. зв. ,кадлубовий" (покалічений, без ніг!) кабінет Скшинського
протримався ще до 5. травня, даремне силкуючися склеїти якусь парлямен-
-тарну більшість. Після димісії Скшинського настав повний хаос: всі мож-
ливі комбінації парляментарного уряду не вдавалися і десигновані на пре-
мєра кандидати один по другім зрікалися місії. Діялося це головно 3 вини
правих і центрових партій (ендеції і Шіяста"), які тихцем уже віддавна по-
розумівалися, усталюючи підстави нового бльоку. Серед тої ситуації 8. У.
-вявився у президента Войцєховського у Бельведері марш. Пілсудський
і перестеріг його перед втяганням армії до політики, себто покликуванням
на становище міністра військових справ людини, яка військову політику про-
вадилаб під кутом партійних інтересів. Тоді виринув плян позапарляментар-
жного уряду. През. Войцеєховський доручив місію творення кабінету Влади-
славові Грабському. Однак, коли виявилося, що Вл. Грабський має листу
кабінету готовою, центро-праві партії повідомили президента про створення
«"бльоку і про своє негативне відношення до позапарляментарного уряду. Тоді
през. Войцєховський визначив на голову ради міністрів Вітоса, який дійсно
знегайно предложив президентові листу нового кабінету. Це діялося 10. трав-
ня в ночі, а 12. травня проти нового уряду машерував уже на Варшаву мар-
"шалок Пілсудський на чолі гарнізону з поблизького Рембертова і військ, що
чимшвидше до нього прилучилися. Уряд Вітоса був справді найбільш реак-
щійним урядом із усіх дотеперішніх урядів Польщі. По своїй партійній струк-
турі він був відновленням бльоку ,Хієно-Пяста" (виборчий бльок скрайної
правиці з 1922 року носив назву ,хшесціяньска єдносьць народова" -- від-
сіль, від початкових літер цього бльоку -- назва ,хієна") з року 1922, з тою
ріжницею, що тепер цей уряд мав ще й диктаторсько-Фашистівську закраску.
Прихід до влади цього уряду означав провал переговорів про повернення
до чинної служби в армії марш. Пілсудського, що усунувся з неї літом 1921
році, коли до влади прийшов теж Вітос на чолі другого свого, теж реакцій-
ного, кабінету. Не диво, що військову акцію Пілсудського підтримали.всі ліві
партії, головно ПІС; ця остання проголосила генеральний страйк у Польщі
а цим перехилила побіду на сторону Пілсудського, спараліжувавши військо-
вий рух та не допустивши до довозу вірних урядові військ із Познанщини.
Особиста розмова Пілсудського з презид. Войцеховським на мості Поня-
товського в дні 12. М. 1926 не дала позитивного висліду. Два дні на вули-
цях Варшави лилася кров; впало тоді раненими й убитими близько півтора
тисячі осіб, з того кількасот цивільних. Члени уряду Вітоса, що скрилися
У бельведерській палаті президента, яка положена на кінці Варшави, пішки
полями втекли до підміського Вілянова, а з ними пішов теж през. Войцехов-
ський. Із Вілянова зголосив димісію кабінет Вітоса й сам през. Войцехов-
жький (14. М.). Тимчасовим президентом став -- згідно з конституцією --
марш. сойму Ратай, який заприсяг новий уряд з проф. Бартлем, як його го-
словою, і марш. Пілсудським, як військовим міністром. З1. травня відбулося
засідання Національних Зборів. Вони вибрали Пілсудського президенпнтом,
однак він зрікся. Слідуючого дня президентом був вибраний кандидат марш.
Пілсудського ії його особистий приятель, проф. Ігнаци Мосціцький. 2. серпня
сойм перевів у конституції деякі зміни, надаючи президентові право розвя-
вувати сойм, усталюючи точні речинці для ухвалення щорічного бюджету,
утруднюючи можність висловлювання міністрам недовіря та зокрема пере-
даючи президентові обмежені повновласти декретування законів. Першим де-
жретом президента був декрет про організацію найвищих військових властей
у Польщі (1. МІ.). Формальне призначення марш. Пілсудського генеральним
інспектором армії, який на час війни стає її вождом, послідувало 27. серпня.
2. жовтня марш. Пілсудський став сам головою уряду, а дотеперішній пре-
меєр Бартель -- віцепремером. Від того часу почалися теж тертя і тиха бо-
Ффотьба поміж марш. Пілсудським (чи то урядом) і соймом. Ця боротьба на-
брала гостроти після декретування 4. листопада пресового закону, який спу-
тував незалежну пресу. Сойм відкинув його 30. грудня. -- На тлі партійно-
політичної боротьби і фінансової крізи, у квітні 1926 року (на місяць пе-
уред переворотом) вівся у Варшаві скандальний судовий процес проти б. мі-

 

   

і