Н жжжж и ндлннннн анівниннннньнінонінн ї 196 -англ. мін. Чемберлєн мотивував становище Англії, чому вона не приступає до т. зв. ,кКеневського протоколу“ (про який була мова); Франц. мін. Бріян дальше боронив ,протокол". Тоді теж порушено питання приступлення ні- -меччини до Ліги Націй. Докладно ці справи були обговорені на зустрічі Брі- яна і Чемберлєна у Льондоні 11. серпня. Порушено їх знову і на 34. і на 35. сесіях Ради Ліги Націй (в червні і вересні). Підчас цієї останньої сесії, 25. ве- уресня, прийнято резолюцію про мирове полагоджування міжнародніх спорів. Врешті 5. жовтня з1бралася конференція в Льокарно. Трівала вона до 16-го жовтня -- і в тому то дні представники урядів німецького (премєр Лютер й мін. Штреземан), бельгійського (мін. Вандервельд), Француського (мін. "Бріян), англійського (мін. Чемберлєн), італійського (Муссоліні), польського «мін. Скшинський) і чеського (мін. Бенеш) підписали ,кінцевий протокол кон- ференції в Льокарно разом з додатками". В цьому протоколі кажеться, що представники названих держав ,зібрані в Льокарно в днях від 5. до 16. жов- тня 1925. в ціли вишукання за спільною згодою засобів охорони своїх наро- дів від нещастя війни й опрацювання способів мирового полагоджування "усякого рода спорів, які могли би евент. повстати між деякими з них, дали «свою згоду на проєкти трактатів і конвенцій, які їх торкаються, опрацьовані протягом цієї конференції, та які відносяться до держав: договір поміж "Німеччиною, Бельгією, Францією, Великою Британією і Італією; конвенція (умова) про арбітраж поміж Німеччиною і Бельгією; конвенція про арбітраж поміж Німеччиною і Францією; договір про арбітраж поміж Німеччиною 4 Польщею і договір про арбітраж поміж Німеччиною та Чехословаччиною..." он Представники урядів, репрезентованих на конференції, висловлюють своє глибоке пересшдчення що переведення в життя цих договорів і умов при- чиниться у великій мірі до морального відтяження поміж народами ії що «воно у високій мірі влекшить розвязку численних політичних і економічних опроблєм, згідно з інтересами і почуваннями народів, а закріплюючи мир і безпеку в Европі дозволить приспішити в успішний спосіб роззброєння передбачене в 8. статті пакту Ліги Націй. Вони обовязуються щиро шдтри- мати праш розпочаті вже Лігою Націй, які шдносяться до роззброєння, і шу- «кати здійснення їх шляхом загального порозуміння". Найважнішим актом, підписаним в Льокарно, це перший із вичислених -у вище поданому протоколі, т. зв. ,рейнський пакт", який відноситься до затвердження надрейнської. границі поміж Францією і Німеччиною та Бель- гією і Німеччиною. В цьому договорі Німеччина ще раз підтвердила свою західну границю, усталену версайським договором, себто ще раз урочисто, цим разом мирно й без примусу, зреклася на користь Франції втраченої -у війні Ельзації і Льотарингії. Гарантію за цілість Француських і бельгій- ських границь від сторони Німеччини прийняли на себе Англія і Італія. Зате в Льокарно не прийнято такої гарантії щодо східних границь Німеччини, «себто Англія й Італія не забезпечили західних границь Польщі. Умова (кон- «венція) Німеччини з Польщею (так само Німеччини з Чехословаччиною) пе- редбачує лише полагоджування взагалі всяких спорів, яких обидві сторони жще могли би усунути безпосередніми переговорами, -- на мировій дорозі, через віддання їх під ,арбітраж" (третейський суд) Розємчому Трибуналові (в Газі) або Постійному Трибуналові Міжнародньої Справедливости; крім того ця умова передбачувала створення окремої постійної Комісії Зами- рення. -- Всі льокарнські умови були ратифіковані й увійшли в життя. Льокарненська умова найбільше значіння мала передовсім для Німеч- чини. Ця держава справді в 1925 році посунулася надзвичайно вперед на до- тюозі відзискання давнього великодержавницького престіжу в світі і значного злагідвення постаков версайського мира. Почався 1925 рік в Німеччині від- криттям нового парляменту (5. січня). 14. січня повстав новий уряд, на чолі з канцлєром Лютером; цей уряд мав характер центро-правий, однак у за- -корд. політиці тримався вірно тактики ,виконування трактатів", веденої по- стійно мін. закорд. справ Штреземаном. 28. лютого помер німецький прези- одент -- перший президент нім. республики -- Еберт, а 12. травня зложив -уже присягу новий президент маршал Гінденбург, який при всенародніх ви- "борах побідив свого суперника, б. канцлєра Маркса. -- В 1925 році відвідали "Берлін два небуденні гості: перший з них, це був француський міністр освіти ДМонзі -- перший міністр Франції, який поїхав до нім. столиці від часу ви- «буху війни (14. ЇХ.); другим цікавим гостем, який приїхав тудиж швидко по-