190

1924.

Рік богатий у зізди, конференції і вибори. -- Зізд Малої Антанти. -- Умова
югославянсько-італійська. -- 28. сесія Ради Л. Н. -- Конференції балтійських

держав. - Франція: вибори й упадок Пуанкаре та Мільрана. - Англія: упа-

док Болдуіна, Мекдональд, вибори і знову Болдуін. -- Льондонська конфе-
ренція. - Англьо-радянська умова. -- 5. сесія Ліги Націй і ,женевський про-
токол", -- Репресії в Єгипті і справа Моссулю. -- Німеччина: наслідки льон-
донської умови, позичка й евакуація Поруря; двічі в рік вибори. -- Вибори
в Італії. Вбивство Маттеотія. -- Рад. Союз: смерть Лєніна, опозиція Троць-
кого, успіхи й невдачі на закордонному полі. -- Справа Бессарабії. - Поль-
ща: кабінет В. Грабського, ,язиковий закон", атентат на през. Войцехов-
ського у Львові, - Балканські держави. - ЄСмерть Вільсона.-- Землетрус
в Японії.

Був це рік дуже багатий у парляментарні та президентські вибори
в ріжних держав, у зміни урядів та в живу дипльоматичну діяльність, на-
слідком якої прийшло в тому році до цілої низки більших і менших міжна-
родніх політичних зіздів і конференцій, з яких деякі покінчилися прийнят-
тям постанов великого міжнароднього значіння. Ось найважніші конференції,
відбуті в тому: році:

Зараз у січні у Білгороді відбувся зізд закордонних міністрів держав
Малої Антанти (Чехословаччини, Югославії і Румунії), на якому Югославія
гадала найти якусь бодай моральну підтримку у щораз гострішому свойому
конфлікті з Італією, яка щораз поважніше,загрожувала Югославії жадобою
повного опанування Адрійського моря та територіяльною експанзією. Та
конференція ця не принесла Югославії великої практичної користи, бо за-
грожена італійським маршем на Загреб, Югославія була таки примушена ра-
тифікувати некорисну умову з Італією, на основі якої признано їталії порт
Фюме (Реєку) (20. лютого). В міс. лютому (16.-17.) відбулася у Варшаві кон-
Фференція балтійських держав Латвії й Естонії. Однак найважнішої справи --
відношення балт. держав до Совітів -- на тій конференції не торкано. -- На
початку березня (3. П.) в Ангорі підписано німецько-турецьку умову при-
язни. Від 10. до 15. березня відбулася у Женеві 28. сесія Ради Ліги Націй,
на якій м. і. рішено остаточно чесько-польський спір за границю (справа Я-
ворини), розсуджено польсько-данцігський спір про місце на муніційні
склади й ухвалено дати Фінансову допомогу Угорщині. В квітні (14. ІМ.) роз-
почалися у Льондоні англійсько-совітські наради, які тяглися чотири місяці

 

і поківєчилися аж 9. серпня підписанням англьо-совітського договору -- про
який скажемо ширше трохи дальше. В томуж місяці квітні відбулася -- вже
друга в тому році -- конференція балтійських держав у Ковні. Литовський

міністр закорд. справ Гальванаускас, витаючи високих гостей, висловив жаль,
що не може витати їх ,у столиці Литви Вильні, лише у тимчасовій столиці
Ковні?; цей висказ викликав у Польщі велике обурення на литовців і него-
дування на балтійські держави: Це негодування збільшилося, коли зараз по-
тім, 29. квітня, представники балтійських держав Естонії. Латвії і Литви зі-
халися на конференцію з представниками Німеччини про залізничі справи
(залізничих мит, транзиту і т. д.). Однак справді поважні міжнародні кон-
ференції відбулися аж у другій половині цього року. Вони стоять у тісному
звязку з внутрішніми перемінами у західних державах і тому звернемо
спершу на ці внутрішні відносини увагу.

А саме, у Франції 11. травня відбулися вибори до парляменту (палати
депутованих), які дали велику побіду т. зв. картелеві лівиці. Такий вислід
виборів потягнув димісію реакційного кабінету Пуанкаре (1. червня). Що
більше, - тому, що у передвиборчому часі президент француської респуб-
лики Мільран необережно заангажувався за т. зв. національним бльоком пре-
мера Пуанкаре, який потерпів рішучу виборчу програну, побідна ліва біль-
шість нового парляменту відмовилася творити новий уряд з доручення пре-
зидента і проголосила бойкот кожного уряду, який прийме призначення
з рук президента Мільрана. Наслідком тої ситуації було уступлення прези-
дента Мільрана (11. МІ.) і вибір на президента республики Гастона Думерга,
мужа довіря лівиці. Був це другий випадок в історії француської респуб-
лики, що її президент уступив перед 7-літнім речинцем його вибору: перший
раз було це з маршалом Мек-Магоном, який теж уступив 30. січня 1879 року,