ріями, що лежать між зазначеними кордонами (слідує кордон риського миру)
і іншими кордонами території Польщі з резервою додержуватися відповід-
них точок мирового договору Сен-Жерменського щодо податків і зобовя-
зань, що припадають на держави, до яких перейшла територія старої Австро-
угорської монархії". Складено в Парижі 15. березня 1923 р. Ерік Фіпс, Ро-
мано Авецана, Р. Пуанкаре, М. Мацуде. -- Нижче підписаний, належно-упов-
новажений, в імени польського уряду приймає вищезазначені постанови. --
Париж, 15. березня 1923. Моріс Замойський. -- 18. ЦШ. відбулася, як відомо,
велика українська демонстрація на майдані під св.Юром у Львові. 5. квітня східні.
границі Польщі признала й Америка. Ці акти були безперечним великим ди-
пльоматичним успіхом уряду ген. Сікорського, але теж були вони початком
кінця цього уряду. Бо як довго трівали заходи цього уряду на міжнарод-
ньому форумі, ендецька опозиція поводилася стримано. Колиж тільки справу
поладнано у користь Польщі, права опозиція повела проти уряду непере-
бірчиву кампанію. Скінчилася вона упадком кабінету Сікорського в дні 26.
травня. До влади прийшов бльок ,Хієно-Пяста". Премєром став знову Вітос,
- цим разом як муж довіря скрайної правиці (він був уже премєром коалі-
ційного кабінету в 1920 році), -- міністром освіти став ендек Гломбінський,
потім Станислав Грабський, міністром закордонних справ ендек Сейда, потім:
Роман Дмовський, військовим міністром ген. Осінський, потім ген. Шептиць-
кий. Цей кабінет дістав у соймі довіря 226 голосами проти 171 (2. червня).
Марш. Пілсудський, який був за часів Сікорського шефом генер. штабу, зго-
лосив демонстраційно димісію, не хотячи співпрацювати з урядом Хієно-
Пяста, та виїхав до Сулєювка, де перебував аж до травневого перевороту:
в 1926 році. Уряд Вітоса був урядом національної і соціяльної реакції і над-
звичайно загострив внутрішньо-політичну ситуацію в Польщі. 23. жовтня)/
вибух у Польщі залізничий страйк, уряд відповів мілітаризацією залізниць.
Професійні організації під проводом ПІПС зареагували на це проголошенням
5. листопада генерального страйку. В день пізніше, при масових робітничих
демонстраціях, прийшло у кількох містах до крівавих сутичок з військом
(Краків, Борислав, Тарнів), які в Кракові скінчилися обезброєнням частини
війська, яку вислано проти юрби. Врешті 14. грудня упав кабінет Вітоса на-
слідком розлому у бльоку ,Хієно-Пяста". Новим премієром став Владислав:
Грабський, економіст, який зберіг теж за собою портфель мін. фінансів. Це
був кабінет позапарляментарний і тому відразу викликав до себе спільну
опозицію в соймі. Держався цей уряд весь час зручним зєднюванням собі
ріжних польських соймових груп, залежно від потреби.

Стріли лунали в 1923 році також в інших державах. У Чехословаччині
доконано в дні 5. січня атентату на визначного економіста, одного з творців
чехо-словацької республики міністра Рашіна. Він помер 18. лютого. В Юго-
славії доконано невдалого Ззамаху на премєра Пасіча (27. червня), у Болгарії
також на премера Стамбулійського (3. лютого). Замах на Стамбулійського
теж не вдався, а переведені 25. квітня нові парляментарні вибори ще скрі-
пили становище уряду. Однак невдоволення правлінням Стамбулійського,
яке спиралося виключно на богате селянство, нехтувало всіми іншими вер-
ствами народу та користувалося терором, викликало щораз більше невдово-
лення, яке перекинулось і до війська. 9. червня послідував У Болгарії кріва-
вий переворот, який скінчився убивством Стамбулійського (14. червня) і при-
ходом до влади кабінету проф. Цанкова. -- З інших малих держав згадати
треба Литву, яка 10. січня 1923 року зайняла порт над Балтійським морем
Клайпеду (Мемель). Всупереч протестам і заходам польської дипльоматії
рада амбасадорів признала Клайпеду Литві. Балтійські держави відбули
в 1923 році дві господарські конференції, а саме від 3. до 9. лютого в Гель-
сингфорсі і від 9. до 11. липня у Ризі. Мала Антанта (Чехія, Румунія, Юго-
славія) радила 28. липня у Сіная (Румунія). Після ріжних перипетій, після
зірвання (4. лютого) і віднови (5. квітня), покінчилася 18. липня 1923 року
конференція у Льозанні порозумінням із Туреччиною і замиренням відносин
на Близькому Сході. - В Америці помер 2. серпня президент Гардінг; уря-
дування перейняв його заступник Кулідж -- пізніший президент. -- Врешті
в Греції протикоролівський рух набрав такої сили, що 18. грудня король утік
до Італії.

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вшн и В и х ен