188 4 рух у зародку, не перебіраючи у засобах. 22. жовтня регулярні війська »райхсвери" ввійшли до Саксонії і привернули порядок. Так само у Гамбургу - після крівавих вуличних боїв -- зліквідовано більшовицький замах. Зате небезпека почала загрожувати з другого боку: голову підняли баварські се- паратисти. 8. листопада ген. Людендорф і голова націон.-соціялістичної пар- тії Гітлєр зробили державний замах у Мюнхені, який одначе теж не вдався. 10. листопада несподівано вернув до Німеччини після примусового заточення: б. кронпринц (насл. престолу) Вільгельм. Це ще більше ускладнило поло- ження кабінетові Штреземана. 23. листопада цей кабінет подався до димісії. На його місце прийшов кабінет канцлєра Маркса, лідера католицької ,партії центра". Однак Штреземан остав надалі міністром закордонних справ. Надзвичайно бурхливим був 1923 рік для Польщі, -- він приніс Польщі великі закордонно-політичні успіхи, але й великі внутрішні потрясення, слідні по нинішній день. Тримаючися хронольогічного порядку, треба згадати, що 1. лютого згинув на шибениці вбийник през. Нарутовича Нєвядомскі: його: могила на варшавському цвинтарі ,Повонзкі" стала своєрідним ,святим мі- сцем" і метою паломництва для польських ,ендеків". 8. лютого впали знову" голосні стріли: православний архимандрит Смарагд застрілив митрополита Юрія. Убивство мало церковно-політичний характер, бо було наслідком не- здорових відносин у православній церкві у Польщі та спорів довкола пи- тання автокефалії тієї церкви (відлучення від патріярхату у Москві). -- З по- чатком березня (4. Ш.) прийшло до першого великого розколу у партії ,я- ста": група послів, на чолі з пос. Путеком перейшла до ,Визволєня". -- 15. березня сталася подія, яка мала не лише для Польщі величезне значіння, але: й м. і. започаткувала новий період у житті українського народу: в цей день рада амбасадорів союзних держав у Парижі затвердила східні границії Польщі, устійнені між іншим і рижським договором. Таким робом признано» Польщі правно Східну Галичину, якої доля була до цього часу під правно- державним оглядом невирішена. В мотивах до цього рішення рада амбаса- дорів зазначила, що бере під увагу признану самою Польщею потребу окре- мого ,автономічного устрою" для східних земель, відповідно до їх етнічної структури, - це був виразний натяк на ухвалений осінню 1922 року заков про воєвідську автономію для Східної Галичини. Це рішення розвязало теж. Польщі руки в справі Виленщини. Ось текст того історичного документу: »Їмперія Великої Британії, Франція, Італія та Японія, що підписали разом зі Злученими Державами Америки, як головні союзні і заприязнені велико- держави, версайський мировий трактат, взявши на увагу, що згідно з арт. 87. уст. 3. цьогож трактату до них належить означити границі Польщі, які не були подрібно означені тим трактатом; взявши на увагу, що польський уряд представив у дні 15. лютого 1923 р. Раді Амбасадорів прохання, змагаючи до того, щоби великодержави, які мають у ній своїх представників зробили вжиток з прав, наданих їм названим артикулом; зваживши, що зі свого боку литовський уряд своєю нотою з дня 18. листопада 1922 вже заявив, що ба- жає собі, щоби названі великодержави зробили з тих прав ужиток; взявши під увагу, що згідно з 91. арт. мирового договору підписаного в Сен-Жермені Австрія зріклася в користь головних і заприязнених великодержав усіх прав: і титулів, які раніше належали до б. Австро-угорської монархії і які лежачи поза границями Австрії так, як є описані в 27. арт. названого договору, не є тепер предметом ніякого іншого признання; з уваги на те, що Польща признала, що відносно східної частини Галичини етнографічні умови роб- лять конечним автономічний устрій; взявши на увагу, що трактат, заключе- ний між головними союзними і заприязненими великодержавами та Поль- щею в дні 28. червня 1919 р. передбачив для всіх територій, шо находяться під польською зверхністю, спеціяльні гарантії для меншостей раси, мови і релігії; взявши на увагу, що щодо границі з Росією Польща ввійшла без- посередньо в зносини з тією державою в ціли їх означення; що відносно границі Польщі з Литвою слід мати на увазі фактичний стан, що випливає в резолюції Ради Ліги Націй з дня 3. лютого 1923 р., уповажнили Конферен- дію Амбасадорів вирішити цю справу. Наслідком того Конференція Амбаса-- дорів вирішує: визнати за Польщею всі права верховної влади над терито--