тики уряду Пуанкаре, всетаки цей останній міг переводити свої пляни в діло"
- поки воно остаточно не завалилося.

Розпочалося воно-від міжсоюзницької конференції у справі відшкоду-
вань, у Парижі, в дні 2. січня 1923. На цій конференції виринули два про-
екти: англійський, що рахувався з економічними засадами й тому відхилявся:
в дечім від мертвої букви версайського договору, і француський, який пе-
радбачав негайне приноровлення військової сили проти Німеччини за неви-:
конання Німеччиною приписаних версайським договором обовязків заплати:
воєнного відшкодування. 4. січня париська конференція розбилася і лише
щоби оминути скандал -- ,союзники" розійшлись з заявами ,приязни" на:

устах. Тогож самого дня репараційна комісія оголосила звіт про невико-.

нання Німечичною достав вугля. На цій основі -- очевидно, це була лише
безпосередня притока, -- 10. січня Франція передала Німеччині офіціяльне"
повідомлення про рішення в справі військової окупації Поруря (промисло-
вого басейну над рікою Рур). 11-го січня перші частини француських військ:
увійшли до німецького міста Ессен, центру сталевого німецького промислу.
У цілій Німеччині закипіло, скрізь відбулися великі протифранцуські ву--
личні демонстрації. 28. січня ціла окупована французами промислова про-
вінція Поруря була відрізана новими, насильно поставленими кордонами, від:
решти Німеччини. З того моменту Франція почала добувати належне їй ---
на основі версайського договору -- воєнне відшкодування силою. Однак
вона не рахувалася з організованим спротивом німців, які проголосили так-
тику пасивної резистенції, себто повного ,мирного" бойкоту всіх розпоряд-
ків окупаційної влади. Проклямовано генеральний страйк на території По-
руря -- станули всі фабрики, майстерні й копальні. Швидко прийшло теж
до проливу крови (сутичка в Ессен 4. лютого). В англійському та італій-
ському парляментах зголошено інтерпеляції, чи і поскільки ці держави замі-
шані у француську акцію на Порурі. 12. березня у Брюкселі відбулася фран--
цусько-бельгійська конференція у справах Поруря, а 14. квітня такаж кон--
ференція у Парижі. З початком травня Німеччина предложила нові пропо-
зиції урегульовання справи відшкодувань, але Франція і Бельгія відкинули:
їх (7. травня). Рівно в місяць пізніщше послідувала нова німецька нота. Одно-
часно в цілій Европі зростало хвилювання, тому, що францусько-німецький:
конфлікт і окупація Поруря викликали нове потрясення у міжнародньому:
господарському положенні і грозило новими ополітичними ускладненнями.
14. червня звернулася Англія до Франції з офіціяльним запитом, яке точно:
становище Франції у справі воєнних відшкодувань, які точно причини оку-
пації Поруря і що Франція думає діяти далі. Характер цієї ноти -- дарма.,.
що дуже ввічливої -- давав ясно до зрозуміння, що Англія не погоджу-
ється з акцією Франції у Порурі. 28. червня справу Поруря порушив так са--
мо римський папа в листі до кардинала Гаспарі. Тогож самого дня німець-
кий канцлер Куно заповів, що Німеччина витріває на позиціях пасивного"
спротиву. 12. липня англійський премєр Болдуін склав у парляменті заяву
проти окупації Поруря і висунув пропозицію скликати невтральних фахівців:
для безстороннього розслідження платничої здібности Німеччини. Однак цей"
поклик не найшов відгуку у Франції. Тоді 12. серпня Англія звернулася до
Франції з нотою явно критикуючою правні підстави окупації Поруря. З1.
серпня зібралася Рада Ліги Націй, на якій знову порушено цю справу, але
остаточно її не поладнано. І 9. вересня Пуанкаре заявив, що Франція свого
становища не змінить. Однак 19. вересня відбулась у Парижі зустріч Пуан-
каре з Болдуіном, на якій мабуть порішено таки порурську авантюру поволі:
лідвідувати. В звязку з цим та -- безперечно -- в наслідок економічної:
катастрофи Німеччини (про яку буде мова нижче) з днем 25. вересня припи-
нено в Порурі пасивний спротив. Однак Пуанкаре, задля збереження пре-
стіжу, відкинув пропозицію вести з нім. урядом безпосередньо переговори
щодо праці в Порурі (10. жовтня). Ці переговори повели репрезентанти важ-
кого німецького промислу з фінансовим потентатом Стіннесом на чолі і до-
вели до тимчасового порозуміння. Справа Поруря всетаки в цьому році о-
статочно полагоджена не була.

Як згадано, окупація Поруря приспішила еволюцію настроїв у Фран-
ції, до цього часу найбільш завзятих і непримирних у відношенні до Німеч-
чини, у бік тактики порозуміння з Німеччиною на грунті добровільної її
згоди. Заведені надії на величезні економічні зиски з військової окупації.: