шжалаті громад звіт про важке положення в Індіях, яке довело до того, що
11. березня англійці арештували вожда індійського революційного руху Ган-
-дія. Однак не лише господарські й кольоніяльні труднощі переживала в тому
рроці Англія. Зайшли тоді також поважні внутрішньо-політичні зміни. Ріж-
лниці поглядів на закордонну політику Англії почали ставати в англійській пу-
«бличній опінії такі великі, що виникли поважні розходження внутрі пооди-
ноких партій і розбилася урядова коаліція партій. І так 23. січня визначний
"член ліберальної партії б. міністр Льорд Грей виступив гостро проти закор-
-донної політики лідера своєї партії премєра Льойда Джорджа і започатку-
вав розкол партії, до якого згодом приступили такі діячі, як льорд Асквіт
й льорд Дербі. Ця група лібералів солідаризувалася з невдоволенням консер-
ватистів із змагань Льойда Джорджа до замирення з більшовиками та до
"приспішення процесу господарської відбудови Німеччини з активною допо-
могою Англії. З другого боку третя англійська партія, робітнича (Лєйбур-
ЛПарті) щораз виразніше виступала проти самого мирового версайського до-
говору, називаючи його нереальним і несправедливим (виступ Гендерсона,
"пізнішого міністра закордонних справ, в дні 30. січня 1922). Остаточно 19.
-жовтня 1922 року прийшло до зірвання порозуміння лібералів і консерва-
тистів, на якому спирався уряд Льойда Джорджа. Уряд цей упав (від того
часу Льойд Джордж не прийшов уже до влади), а на його місце прийшов
-уряд, зложений із самих консерватистів, з Бонаром Ловом на чолі. 25. жов-
тня розвязано англійський парлямент. 14. листопада відбулися нові вибори.
"Чхній вислід дав рішучу побіду реакційній консервативній партії, яка на 615
місць у палаті громад здобула 346 мандатів; опісля виграла робітнича пар-
отія, яка замісць дотеперішніх 76 мандатів здобула 138. Зате програли лібе-
рали Льойда Джорджа, спадаючи з числа 119 послів на 54 (решта мандатів
"розбриті). Цей вислід англійських виборів і внаслідку нього закріплення вла-
-ди консерватистів, вніс загострення у міжнародню політику, яке виявилося
"яскраво у слідуючому -- 1923-му році.

У Франції реакційний уряд Пуанкаре прийшов уже швидщше до влади,
бо - як ми вже про це згадували -- зараз у другій половині (16-го) січня
1922. Взявши під увагу, що президентом республики був однопартієць Пу-
-анкаре, Мільран, не диво, що закордонна політика Франції за їх час відзна-
"чалася надзвичайною нетерпимістю і довела врешті в 1923. році до авантюр-
«зницької акції у німецькому Порурі, яка коштувала Францію надзвичайно до-
рого. Панування Мільрана й Пуанкаре у Франції в немалій мірі причини-
лося до упадку Льойда Джорджа в Англії, бо Пуанкаре голосив гасла ціл-
ском протилежні від Льойда Джорджа і все йому протиставився. І так нпр.
промовляючи у француському парляменті (палаті депутованих) 1. червня
1922 року на тему генуенської конференції, Пуанкаре спорив з тезою Льойда
Джорджа, наче світова господарська кріза є наслідком недостач мирового
«версайського договору і всю вину звалював на німців, які -- мовляв -- єдині
мусять направити всі лиха, заподіяні світовою війною.

Однак не так легко було здійснити це, дарма, що майже цілий 1922 рік
влада в Німеччині була в руках центрових і лівих, мирно настроєних, кол
їі партій, які бажали полагодити компромісово справу воєнних відшкодувань.
На чолі уряду стояв д-р Вірт, а від З31. січня 1922 року міністром закордон-
сзних справ був визначний економіст д-р Ратенау. 13. квітня німецька делє-
гація у Генуї предложила меморіял з фінансовою програмою розвязки справи
"відшкодувань. Однак урядуюча у Берліні т. зв. репараційна комісія, яка фак-
тично була експозитурою Франції, запротестувала проти цього меморіялу
"й загрозила вжити т. зв. ,воєнних санкцій" (примусу при помочі військових
«сил), коли Німеччина не виконає усіх прийнятих у версайському договорі
:вобовязань щодо воєнних відшкодувань. Однак чим далі, тим яскравіше ви-
"являлося, що це річ неможлива, бо переходить сили Німеччини. Тому 7. серп-
ня у Льондоні зібралася спеціяльна конференція для справи відшкодувань.
"Там Пуанкаре зажадав від Німеччини заставу всіх німецьких копалень і лі-
-«сів! Німці -- очевидно -- спротивилися і конференція 14. серпня розбилася.
Шаліюча в Німеччині господарська кріза, на тлі якої нпр. вибух в лютім мі-
«сяці залізничий страйк, з другого боку неуступчивість Франції і тому брак
"успіхів мирної політики Вірта-Ратенауа, загострили внутрішньо-політичні від-
«"носини в Німеччині, викликуючи неперебірчиву у засобах опозицію з лівого
«комуністи) і правого (,гітлєрівці") боку. На тлі цієї боротьби, наслідком не-

181

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

дян

с я аа

вкотн У щ
ї-

К влй пя е а : ,
ві: ам хи с: а

  

  

ктн

 

 

 
  
 

 

 

  

 
   

 
 

 
 
     

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  

   
 

  
     
 

    

пн пн пн сн