180 я ів нераз здавалося, що ось-ось ціле товариство розлетиться на 4 вітри. Нія- жих позитивних вислідів не добуто, головно тому, що Франція не допустила до поставлення руба жадного з ,дразливих" питань. М. і. політична підко- "місія конференції ,вилучила" з програми праці конференції також нерішені тоді ще справи Східної Галичини й Виленщини. Рішено лише скликати до Жаги ,конференцію експертів" для господарських справ Східної Европи -- та й годі. Всетаки -- як уже вище згадано -- генуенська конференція мала -«величезне значіння, бо через спільне засідання за одним столом вперше про- «ломила леди на шляху до замирюючої політики відносно Німеччини та до «ввизнання західними державами радянського уряду в давній Росії. Тому ми й посвятили генуенській конференції більше місця. Тісно з генуенською конференцією вяжеться друга чи не найважніша жподія у 1922 році, а саме німецько-російська (більшовицька) умова в Рапал- лльо, заключена тихцем підчас трівання конференції у Генуї, в дні 17. квітня. Умова та викликала серед інших учасників генуенської конференції вели- ке збентеження. В два дні пізніше (19. 4.) девять держав вручило Німеч- чині гостру ноту протесту з домаганням вияснення характеру договору в Ра- тпалльо; одночасно Німеччину виключено з нарад, на яких обмірковувано ро- «сійські справи. У своїй відповіді (21. 4.) Німеччина впевняла про свою льо- «-яльність відносно Великої Антанти й інших держав, однак союзницькі дер- жави в ноті до Німеччини з дня 23. квітня таки закинули Німеччині нельо- яльну поведінку і застерегли собі право признати неважними ті постанови вдапальського договору, які булиб суперечні версайському мировому дого- ворові. З другого боку Німеччина протестувала проти обмежування її сво- боди міжнародньої дипльоматичної діяльности, а Чічерін окремою нотою до польського міністра закордонних справ Скірмунта запротестував (26. квітня) проти підписання Польщею згаданої збірної ноти до Німеччини, як проти нарушення зобовязань риського мира. Щойно лист Чічеріна до Барту (1. травня 1922), заперечуючий інформаціям, начеби умова в Рапалльо мала якісь таємні військові і політичні клявзулі (застереження) і начеби зверталася вона тпроти Франції, - злагіднив напруження і дозволив довести до кінця гену- енську конференцію. Умова з Рапалльо істнує по нинішний час і все ще тво- фить головну підвалину закордонної політики Німеччини: господарсько-по- літичний союз з Росією. Завдяки цій умові німці перші навязали з більшо- виками господарські звязки. Чи рапальська умова справді заключала в собі якісь таємні військові умови -- цього до нині не знаємо. Щойно повна не- влача всіх спроб господарської співпраці з більшовицькою Росією, втрата на радянському терені величезних німецьких капіталів, комуністичний тер- рор (процеси проти чужинецьких інжинірів, масова втеча німецьких кольо- ністів) і небезпечні наслідки комуністичної пропаганди в Німеччині, з дру- того боку перелім у француських настроях і мирне полагодження справи репарацій (воєнних відшкодувань), щойно все те разом зродило в Німеччині сильну опозицію проти дальшого зб%ріґання рапальського союзу зі СРСР і каже нині німецьким політикам шукати інших шляхів. Рішена у Генуї конференція у Газі для справ ,господарської відбудови Росії" відбулася від 15. червня до 20. липня і скінчилася поправді повною не- вдачею, бо не довела до того, до чого дійсно змагали західні держави: га- рантії з боку більшовиків, що не будуть у них вести комуністичної пропа- танди, - ні до того, чого хотіли більшовики: признання їх та -- кредитів. Таким робом не вдалося Льойдові Джорджові здійснити свого великого жнляну, не вдалося йому витягти своєї батьківщини з нетрів величезної. го- сподарської крізи. Англія переживала взагалі в 1922 році неспокійний час. З Ірляндією заключено в грудні 1921 року ніби то мирну умову, признавши їй в границях Бритійської Імперії самостійність, а проте клопоти з Ірляндією те припинилися. Ірляндський революційний рух, не вдоволений угодою з Ан- їлією, ширився далі й кипіла в Ірляндії громадянська війна. 23-го червня в рук ірляндських революціонерів згинув на ірляндській території англій- ський маршал Вільсон. 23. серпня убито голову тимчасового ірляндського уряду Коллінса. Щойно після справжньої битви 7. вересня урядові війська ввяли до неволі де Валєру й інших провідників ірляндського республикан- ського руху і прийшов відносний спокій, закріплений конституцією, яку 26. -жовтня приймяв ірляндський сойм у Дебліні. Протнанглійські заворушення вибухли в Індіях. 15. лютого міністр кольоній Монтегю складав в англійській