178 1922. Генуенська конференція, її причини й ціль, приготування до неї і висліди.-- Умова в Рапалльо. -- Конференція у Газі. -- Англійські кольоніяльні і вну- трішні турботи, - упадок Льойда Джорджа. -- Правління Пуанкаре у Фран- ції. -- Невдача компромісової політики д-ра Вірта в Німеччині; вбивство д-раг Ратенауа. -- Італія на вулькані, - Ффашистівський переворот. -- Боротьба двох таборів у Польщші, перші вибори до сойму, вибір і вбивство першого: президента Нарутовича, ,автономія" для Східної Галичини. -- Конгрес прия- телів Ліги Націй і Збори Ліги Націй; ,статут" для Східної Галичини. -- Лє- нін. - Угорщина, Румунія, Австрія, Чехословаччина, Болгарія, Литва. -- Грецько-турецька війна і її змінливий перебіг; революція в Атенах; Кемаль- паша, умова в Муданії; конференція в Льозанні. Рік 1922 був роком надзвичайно багатим на події великого міжнарод- нього значіння. Це був рік, в якому дуже яскраво позначилися два характе- ристичні явища післявоєнного світа: розпучливе змагання державних діячів: усунути якось страшні наслідки воєнної хуртовини, й одночасно -- грізні: познаки можливости нових потрясень. Тому поруч із краснорічивими про- мовами про мир і міжнародню співпрацю народів, падали ще погрози, лис- кало простягуваними шаблюками, ба навіть греміло від поодиноких стрілів: і від збірної канонади. Коли міжнароднє життя було таке неспокійне, то -- очевидно -- клекотіло й унутрі поодиноких держав. І дійсн0' 1922 рік був роком глибоких потрясень, політичних убивств і переворотів у цілому ряді европейських держав та на Близькому Сході. Розпочався той рік дуже »миролюбиво". 4-го січня у півн.-францусь- кому місті Каннах стрінулися француськин і англійський премієри міністрів: Бріян і Льойд ДЛжордж, а вислідом їх конференції було рішення щодо скли- кання великої господарсько-політичної міжнародньої конферекції та узгід- нення тактики цих двох провідних західних великодержав на цій конферен- ції. І дійсно, Найвища Рада прийняла в дні 7. січня довгу резолюцію у справі господарської відбудови Европи, скликання міжнародньої конференції у Ге- нуї з участю Німеччини й Росії та признання радянського більшовицького: уряду під деякими означеними умовами (найважніші з отих умов: признання більшовиками довгів царської Росії і відмова від ведення комуністичної про- паганди). Генуенська конференція, без огляду на її дуже мізерні конкретні висліди (про які буде мова далі), була справді подією величезного значіння, а то передовсім тому, що оце вперше після версайського мира і після кому- ністичної революції в Росії, за одним столом з побідними й невтральними державами засіла і Німеччина і більшовики (себто СРСР), не в ролі підсуд- них, а співвартних чинників у праці над господарською відбудовою Европи,. ба - подекуди в упривілейованому положенні, бо з очевидним підкреслен- ням моменту, що без Німеччини й Росії ота господарська відбудова Европи: неможлива. Не дивниця, що плян такої конференції викликав величезне за- цікавлення у цілому політичному світі і світова преса зароїлася від комен- тарів на цю тему та пророцтв, при чому не бракло голосів песимістичних,. а то й явно ворожих до ідеї такої конференції. Найбільше спротивів проти: такої акції замирення з Німеччиною розляглося у Франції, яка була ще прой- нята страшенним недовірям до Німеччини, як платника воєнних відшкоду- вань, і вірила більше в можність видусити з Німеччини ці відшкодування си- лою, ніж будь-якими переговорами чи широко закроєним пляном відбудови німецького народнього господарства, себто скріплення її платничої здібно- сти. Ця остання ідея -- погодитися цілком з Німеччиною і допомогти їй, на тє, щоби мирним шляхом більше від неї видпбути - була ідеєю Льойда: Джорджа і її сторонником був Бріян. Тому француські праві політ. кола розвели проти Брхяна шалену кампанію і ще підчас перебування Бріяна: У Каннах, себто в його неприсутности, рада Француських міністрів вислови- лася проти свого голови (9. січня) а в три дні потім послідувала формальна димісія кабінету Бріяна, якого наслідником став непримирний ще тоді ворог німців, Пуанкаре. Всетаки не допустити до генуеєенської конференції Франція: уже не могла, могла лише в дечому спутати її та спокійно вижидати -- не- вдачі конференції. Ініціятором генуенської конференції був -- як згадано -- Льойд Джордж і тому цікаво послухати, що сам він про неї думав і чого від неї сподівався, тим паче, що з отих заяв англійського премієра можна чудово