176 на захід від означеної в ІЇ. ст. оцього договору границі, входять території, щодо яких іде спір між Польщею та Литвою, то справа приналежности тих територій до одної з тих двох держав належить виключно до Польщі і Ли- твис (цей останній уступ торкається Виленщини, яка є до нині предметом спору поміж Польщею і Литвою; зате перший уступ цієї статті про ,3зре- чення всіх прав і претенсій" торкається головно Східної Галичини). Ст. ІУ. каже про ліквідацію взаємних зобовязань. Цікава є стаття М.: ,Обі догово- рюючі сторони запевнюють собі взаїмно повне пошанування державної су- веренности і стримання себе від якогонебудь вмішування до внутрішніх справ другої сторони, зокрема від агітації, пропаганди всякого роду інтер- венцій або їх підтримки. Обі договорюючі сторони зобовязуються не тво- рити і не підтримувати організацій, які мають на ціли збройну боротьбу з другою договорюючою стороною, або які роблять замах на її територі- яльну цілість чи приготовляють скинути її державний чи суспільний устрій насильним шляхом, а також організацій, які приписують собі ролю уряду другої сторони або частини її території. Тому сторони зобовязуються не да- вати дозволу на перебування на своїй території таких організацій, їх уря- дових представництв і інших органів, забороняти військового вербування та вивозу на свою територію і перевозу через свою територію збройних сил, звброї, муніції і всякого роду воєнного приладдя, призначеного для тих ор- тганізацій". (Повища точка договору торкається з одного боку комуністичної агітації і пропаганди у Польщі, підтримуваної та інспірованої ззовні, з Мос- кви, з другого боку ця точка договору звернена виразно проти російської ії української політичної еміграції, що схоронилася перед більшовиками до Польщі, та головно проти еміграції української, еміграційного уряду і реш- ток армії У. Н. Р.). МІ-а стаття договору каже про права громадянства для осіб, що були громадянами одної держави, а тепер місцем замешкання пе- реходили до держави другої і право опції (вибору собі громадянства). Ці- кава для нас є ст. МП.: »Росія і Україна запевняють особам польської національности, що на- ходяться в Росії, на Україні й Білорусі, на засаді (згідно з принципом) рів- ноправности національностей, всі права, які забезпечують свобідний розви- ток культури і мови та виконування релігійних обрядів. Взаїмно Польща за- певняє особам російської, української і білоруської національности, які є в Польщі, всі ті права. Особи польської національности, що находяться в Ро- сії, на Україні й Білорусі, мають право, в рямцях внутрішнього законодав- ства, плекати свою рідну мову, організувати і підтримувати власне шкіль- ництво і творити в тій ціли стоваришення і союзи. З тих самих прав, в рям- цях внутрішнього законодавства будуть користати особи російської, україн- ської та білоруської національности, що находяться в Польщі. 2. Догово- рюючі особи взаїмно зобовязуються не мішатися безпосередньо ані посеред- ньо до справ устрою і життя церкви та віроісповідних союзів, які нахо- дяться на терені другої сторони. 3. Костели і релігійні стоваришення, до яких належать особи польської національности в Росії, на Україні й Білорусі, ма- ють право, в границях внутрішнього законодавства, самостійно уладжувати своє внутрішнє церковне життя. Вище згадані церкви і релігійні стовари- шення мають право, в границях внутрішнього законодавства, ужиткувати і набувати рухомий і нерухомий маєток, конечний для виконування релігій- них обрядів та підтримування духовенства і церковних інституцій. На тих самих засадах вони мають право користати з костелів і інституцій, конечних до виконування релігійних обрядів. З тих самих прав користають особи ро- сійської, української і білоруської національности в Польщі". З повищого бачимо, як страшенне мало прав московські й українські комуністи у Ризі застерігали для українців у Польщі (,розвій культури і мови та виконування релігійних обрядів") і як, з другого боку, Польща, знаючи привязання по- оляків до своєї віри й костела, як заборола польської національности, стара- олася забезпечити полякам у Совдепії можність жити релігійним життям. Точ- ку 2-гу цієї статті (про невмішування до життя й устрою церкви) викори- «стано потім у Польщі при проголошуванні автокефалії православної церкви (відірвання зпід московського патріярхату). В МШ. статті обі сторони зрік- олися воєнних коштів і воєнного відшкодування; в ІХ. ст. кажеться про ре- патріяцію, воєнних бранців і т. д.; Х. ст. постановляє амнестію для політич- "них злочинців, громадян другої держави; в ХіІ. ст. вичисляється предмети, які