175 ку?)". Польща з одної сторони та Росія і Україна з другої сторони, спо- ; нукувані бажанням положити край війні, що між ними виникла, і змагаючи до заключення, на основі підписаного в Ризі 19. жовтня 1990 року договору про вступні умови мира, остаточного, трівкого, почесного й на взаїмному ' порозумінні опертого мира, рішили розпочати мирові переговори і з цією їетою визначити в характері своїх представників: Уряд Річипосполитої Польської -- Яна Домбського та Станіслава Кавзіка, Едварда Леховіча, Ген- рика Штрасбургера і Лєона Васілєвського; Уряд Російської Соціялістичної Федераційної Республики Рад У свойому власному імені і з уповажнення: Уряду Білоруської Соціялістичної Републики Рад та Уряд Української Со- ціялістичної Републики Рад -- Адольфа Йоффе та Якова Ганєцького, Еману- іла Квірінга, Юрія Коцпюбинського і Леоніда Оболєнського. Названі уповно- важені зіхалися в Ризі і після виміни своїх повновластей, які признано до- статочними і в належній формі виготовленими, згодилися на слідуючі по- станови..." Тут слідує властивий ( В я утній) текст мирового договору. Він склада- - ється з 26 статтей (артикулів) і 5-ти залучників (додатків), з яких першого не оголошено; був це -- мабуть -- тайний залучник м. і. з вичисленням осіб, які Польща зобовязалася усунути зі своїх границь (зпоміж російської та у- країнської політичної еміграції). Додаток ч. 2 торкався приписів про вивіз майна оптантів, чм. З був виконавчою інструкцією до 11-ої ст. договору (про взаїмний зворот ріжних предметів, як архівів, документів і т. д.), ч. 4 ви- числяв скількість залізничого табору, який більшовики передавали Польщі, врешті додаток ч. 5 говорив про користування пограничними сплавними ріками. Ї. стаття (артикул) мирового договору звучала: »Обі переговорюючі сторони запвляють, що стан війни між ними припиняється". Ст. П.: Обі пе- реговорюючі сторони, згідно з принципом самовизначення народівж), при- знають самостійність України і Білорусі та згоджуються, що згідну границю Польщі з одної сторони та Росії, Білоруси й України з другої стооони тво- рить лінія.." Тут слідує подрібний список сіл, річок та меж, ідучи від пів- ночі (ріки Двини) до полудня, по тій лінії, яка творить нині державний кор- дон поміж Польщею і Радянським Союзом. На підставі цієї лінії до Польщі відійшла ціла Волинь (з більшими містами Ковель, Луцьк, Рівне, Здолбунів, Остріг, Дубно, Володимир Волинський, Любомль, Горохів і Кремінець), ціла Холмщина (з містами Холм, Любартів, Білгорай, Томашів, Краснийстав, Гру- бешів і Янів), Підляше (з містами Біла Підляська, Константинів, Володава) і Полісся (Косів, Бересть Литовський, Кобрин, Дрогичин, Камінь Кошир- ський, Пінськ, Столин, Янів, Сарни й Лунинець), -- разом близько 140.000 км. кв., заселений українцями, не рахуючи Східної Галичини. Східну Гали- чину признано Польші останнім реченням, що казало про границі: ,...дальше вздовж ріки Збруча до її гирла (устя) до ріки Дністра". Точно визначити границі мала спеціяльна Мішана Гранична Комісія. Підписані сторони зобо- вязувалися до 14-ти днів після підписання договору, вицофати свої війська й адміністрацію з місцевостей, які мали відійти до другої сторони. Згоджу- ючись на границю ріки Збруча російські й українські більшовики тим самим відмовлялися від вичікування рішення правно-державної долі Східної Га- личини державами Антанти, лише згори годилися на її приналежність ло: Польщі. Тому рішення Ради Амбасадорів з 15. Ш. 19923 опиралося м. і. на риж-.- ському договорі.: Ст. Ш, договору звучить: ,Росія й Україна зрікаються всіх прав і пре-. тенсій хо земель, положених на захід від границі, означеної в ст. П. ниніш- нього договору. З свого боку Польща зрікається в користь України й Біло- руси всіх прав і претенсій до земель, положених на схід від тої границі. Обі договорюючі сторони згоджуються, що оскільки в склад земель, положених ж) Рижський договір був зладжений у трьох мовах: польській, москов- ській і українській, однак ухраїнський текст не був у Польщі оголошений і не вдалося нам його, на жаль, ніде дістати. Тому даємо переклад з поль- ського офіціяльного тексту. ЖЖж) Московські більшовики і їх прислужник Юрій Коцюбинський гово-. рять про ,самовизначення народів" і ,самостійність" України! Одночасно -- дальше - визначують державним кордоном річку Збруч...