170

Ш. Дещо про тонову фільму.

Вправді вже перед кількадесяти літами пробував Едізон
витворювати тони при помочі свого ,Ккінетофону" рівночасно
з проєкцією фільмових образів і пробував ,пускати" їх ,,синхро-
нічно" з фільмою, однак проблєма бездоганної тонової фільми
ще й нині не цілком розвязана.

Історію цеї проблєми можемо поділити на два періоди: пер-
ший і старший, коли дослідники старались рівночасно з пересу-
ванням образів пускати в рух джерела тонів, при чім тони витво-
рювано при помочі грамофону згл. інших музичних інструментів,

 

1-ий рис. Фільмова стяжка, знята методою ,тріергон". Спів і мова
представлені як лінії ріжної якости на лівім кінчику фільми.

а деколи навіть при допомозі цілої орхестри, та другий, новіший,
коли то до витворювання тонів ужито фотографічних метод.
Ї фактично цей другий період видав на світ тонову фільм у.

Початок першого періоду припадає менше-більше на час
винаходу кінематографії, взагалі. Ці перші фільми, звані тоді ,,то-
новими образами", висвітлювано в той спосіб, що побіч проєк-
ційного апарату уставлювано грамофон і він грав саме ці слова,
що їх говорили згл. співали особи, представлені на фільмі. Од-
нак ця комбінація грамофону з фільмою показалася непрактич-
ною. Фільма нищиться далеко скорше від грамофонової плити,
її треба щораз скорочувати, а через те грамофон говорить і спі-
ває навіть тоді, як особи на фільмі мають вже позачинювані уста.
Те саме можна сказати про всі спроби механічної репродукції то-
нів першого періоду.