п 169 сонце цю енергію, потрібну до витворювання такого хаосу у своїм нутрі? Чейже щоби викликати такий заколот серед атомів і елєк- тронів, треба зужити дуже багато праці! Давніше задоволювано себе відповідю, що само корчення сонця вистарчає, щоби покрити цю страту енергії. Однак у цім випадку мусіли би ми приймити, що наш світ істнує тільки 20 міліонів літ, а знаємо досить доклад- но з інших даних, що на розвиток усього нині істнуючого на світі потрібно було около 1 міліярда літі Тому нині приймаємо, що джерело енергії соняшного промінювання є інше. А саме є це енергія, що має свою причину у внутрішній будові атому, енергія, якою природа наділила щедро усі атоми. І цю енергію побирає сонце в двоякий спосіб: або наслідком переміни первнів, або на- слідком нищення матерії. У першім випадку елєктрони і ядра перемінюються в інші види, що мають менший запас енергії. Так є напр. у радіоактивних субстанцій. Якщо підчас такого процесу злучуються разом пооди- нокі атоми водня, щоб утворити атом більше скомплікованого первня, з кожного атому водня тратимо около 0,008 його маси. Ця страта маси є рівнозначна з прибутком енергії. Якщо напр. 1 кг. водня заміниться в гель, вислідом цеї переміни є 0,992 кг. гелю і 8 г енергії. Ця остання кількість є рівнозначна менше- більше 850 біліонам парових коней на секунду! Коли, приймемо, що сонце складається з маси водня, який перемінюється посте- пенно в інші первні, енергія, що освободжується в наслідок цеї переміни, вистарчає вповні на повстання космосу. В іншім випадку енергія сонця поповнювалабся постепен- ним нищенням матерії, т. зн. І кг. водня дав би нам замісць 8 г енергії (в попереднім випадку) цілий кільограм енергії. Принявши, що протягом одного року сонце висилає проміні коштом страти 120 тисячів біліонів тон своєї маси, можемо сподіватись, що енер- гія промінювання сонця вистане ще на 15 тисяч біліонів літ. З кін- цем цього часу з сонця не остало би нічого. Отже до якого погляду маємо прихилитись? Чи до погляду, що сонце черпає свою світляну енергію з переміни первнів чи до погляду, який вимагає загибелі матерії? Першого погляду боронить знаменито ця обставина, що старші звізди мають менше маси від молодших звізд. А саме: старші звізди, що вже порядно ,висвітились", є густіші, світять слабше і мають нижчу температуру від молодших звізд. Як бачимо, оба погляди є добре обгрунтовані. Однак другий погляд одержав би перевагу над першим лиш тоді, якщо ми ма- либ змогу заобсервувати явище, яке було би відверненням явища, котре боронить другого погляду, а саме переміну енергії в мате- рію. Здається, що в мраковина х маємо до діла саме з таким відверненням цього явища, бо хто знає, чи саме в цих мраковинах не громадиться увільнена з матерії енергія у виді атомів і елек- тронів. Ї якщо за тим здогадом крилась би дійсність, наш фізич- ний всесвіт був би вічно змінний і вічно самообновлюючий.