150 зокрема, бо нема такої ділянки людського життя, яка не вима- галаб від нього культури у власних його інтересах. Нема чого доводити тут, що розвиток промисловости, хлі- боробства, торговлі і т. п. потребує культури -- певного знання, ініціятиви, завзяття та інших якостей від кожного, хто хоче при- святити себе праці на цих ділянках господарського життя. З неменшою силою вимагає культури і праця простого ро- бітника. Справді, як може робітник мріяти про поліпшення свого становища, коли він перебуває на нижчих щаблях духового роз- витку? Як може він провадити боротьбу за соціяльні закони, коли він не в силі розібратися у цих питаннях? Як робітник зможе при- стосуватися до нових умов праці, якщо в наслідок безробіття до- ведеться йому змінити свій фах на інший, коли він не подбав про свій духовий розвиток? : А хіба боротьба за 8-и годинний робочий день набере харак- теру поступової реформи, якщо вона не буде в сполуці з розвит- ком просвіти? Інакше ця реформа приведе до піяцтва й розпусти. Таксамо певної культури вимагає від кожного громадянина демократичної держави й участь його у політичному житті, бо тільки на грунті духової темряви можуть існувати партії, які дбають лише про своєкорисні зиски,, а не про інтереси народу. Кожний громадянин мусить розбиратися у програмах окремих партій, розважливо ставитися до тих гасел, що викидають на по- літичне змагання провідники партій, контролювати й оцінювати працю політичних діячів. Отже потреба в просвіті для всього народу так тісно звязу- ється з демократією, що лише вороги демократії можуть відстою- вати народню темряву, а якщо згоджуються уділювати народові просвіту, то уділюють її малою мірою або примішують до чистого зерна просвіти безліч полови. Отже повстає необхідність зясувати, що слід розуміти під словом просвіта. Просвіта не є щось готове, що може один передати другому для засвоєння. Просвіта не є лише знання, які звичайно набу- ваємо в тій чи іншій школі. Просвіта є постійний вияв нашого духового єства, є послідовний крок наперед у нашому духовому розвитку. Просвіта -- це знання, які перетворюємо в чин на ко- ристь собі й свому народові. Таким чином просвіта містить у собі три складових частини: науку, працю й віру, себто кожний має поставити собі такі запити: що мушу знати, що мушу робити, у що мушу вірити. Отже голе знання без практичного приложення його в житті є пустоцвіт. Знання, перетворене в чин, може дати добрий і нік- чемний плід в залежності від того, який грунт його зродив. Грунт -- це є той світогляд, який утворює собі кожна сві- дома людина, як дороговказ на свому життєвому шляху. Світогляд -- це є та зірка, яка повинна світити кожному з нас в нашій що- денній праці -- чи то фізичній чи духовій. вен у МЕн