їнах відбудує новий Рим, нову столицю -- універсальної като-
лицької церкви.

У 64 р. по народженні Христа величезна пожежа знищила
добру частину давнього Риму, що ніби не давала тодішньому ім-
ператорові Неронові переводити в життя його фантастичних про-
єктів перебудови. Обвинувачення за підпали впало на христіян).
і історія зареєструвала тоді їх перші переслідування, а христіян-
ська церква -- своїх. перших мучеників. Рим, проте, як місто, ше
більше розрісся після пожежі, ще більше прикрасився. Згадаємо:
палату імператорів Флявіїв на Палятині, що в ній стіни були
вкьриті такими блискучими марморами, що в них можна було ди-
витися, як у дзеркало; або Колізей, що з його мурів папи та їх:
свояки у середньовіччі користали як з каміньоломів і вибудували
величезні палати Барберіні, Канчелярія та інш., - а проте ці му-
ри й досі вражають своєю красою і величю; або славну арку Ти--
та на Форумі, вибудовану після зруйнування Єрусалиму; або мав-
золей імператора Адріяна, що служив пізніше папам, як їх рези--
денція, вязниця для найважніших злочинців та міцна, непри-
ступна фортеця; або величезний і гордий Форум Траяна з його-
багатоповерховим Ринком, що лише тепер вийшов знову на світ
Божий; з його славною колюмною-стовпом, де вирізблено ріжні
епізоди війни цього імператора з дакійцями, і де ми бачимо по-
лонених варварів, вусатих чи чубатих, що нагадують нам і давніх:
козаків українських і теперішніх наших дядьків; і Терми Кара-
каллі, і арку Септимія Севера і багато-багато іншого: славу дав-
нього і красу та мальовничість теперішнього Риму.

Але багацтво розніжує, слава вколисує.

Тим часом зі Сходу, з українських розлогих степів, насува-
лися орди варварів, займали одну за другою все нові римські про-
вінції ї -- не находячи належного спротиву -- почали заходити
аж до самої Італії. Імператор Авреліян постарався окружити Рим"
величезними мурами, що і досі дають цілком ясне уявлення про-
кольосальні розміри тодішнього Риму. Його дійсний занепад, як
столиці, починається з часів Діоклеціяна, що поділив римську ім-
перію на східню і західню, -- і набрав особливо прискореного»
темпу за часів Константина Великого, що столицею імперії зро-
бив, замість Риму, свій Константинополь. З цього останнього пе-
ріоду до нас дійшли останні відгуки колишнього будівничого"
творчого розмаху -- Базиліка Максенція і Константина на Фо-
румі, Цирк Максенція на Аппієвій Дорозі, величезні Терми Діо-
клєціяна, що в них тепер находиться Національний Римський Му-
зей, дві церкви, плянетаріум і багато інших менше важних уста--
нов; тріюмфальна арка Константина -- перше монументальне сві--
доцтво (зі своєю формулою ,іп5іпсіш даіхіпнайвс-- волею Божою,
що робиться потім стереотипною в усіх актах христіянських мо-
нахів) - перемоги христіянства над поганством, але й перше
сумне свідоцтво остаточного виснаження творчого духа: її бу-
дівничі не могли знайти для неї кращої прикраси, як релєфні ме-
дальони на давніших арках Траяна та Антонінів. Так позначився"
той руїнницький шлях, що по ньому піде пізніше, коштом імпера-
торського Риму, новий відроджений, але вже христіянський, пап-