трівці, чарівно положені й величаво забудовані, з яких зродився
був колишній городок племени паризіїв, Лютеція, про здобуття
якого лєгатом Лябеном Цезар подрібно оповідає в четвертій
книзі своїх Споминів про війну галійську.

»Сіте" (Сіге) то була староримська ,сімйає". У Льондоні
з пня цього виросла ,Сіті" ,Спу") -- твердиня банку й біржі.
В Парижі -- це найчудовіше й найчарівніше місце фізичного від-
починку, духової розваги. Там кожний камінь має свою історію.
Середньовікові камяниці стоять там у свому величавому супокої,
рідко коли нарушеному якимсь заблуканим автом. Вони наявно
й наглядно старі, але вони не миршаві, а пишно кріпкі, тверді.
Новітній Париж розсиплеться в своїх цеглах, а цей старовинний,
з тесаного каміння, далі буде стояти.

Там двома вежами дивиться в небо Нотр-Дам, церква Пре-
святої Діви, з ХіІЇ. століття. Ще старша від неї ,Палата Справед-
ливости", могутній замок, з баштами, в якому розгорталася полу-
варварська нестриманість перших королів, франконських; в якому
потім судили останню королівську пару старого режіму; з якого
вивожено на смерть і Людвика ХУЇ. і Марію Антуанету, і їх катів,
Робезпера й інших; та в якому тепер судяться всі великі париські
процеси, до процесу Шварцбарда--коли вам це цікаво--включно...

Ж

ЖЕНЕВА.

У сумерках століть, у часах, коли лісами й бездоріжжями
нашої землі скиталися безіменні племена, про які не знаємо точно,
так сказатиб, нічого, навіть їх назв, у 59 році перед Христом, рим-
ський консуль Гай-Юлій Цезар, ідучи на зустріч наїздови гельве-
тів на римську провінцію (сьогоднішній »Прованс"), наблизився
до місця, на якому бачимо сьогоднішній осідок Союзу Народів,
а завтра може сини наші побачать столицю Зєдинених Держав
Европи (як не цілої, то бодай Західної). В цьому місці вже тоді
було місто, яке вже тоді називалося Геновою. Місто це було мо-
стовим причілком. Там кінчилося велике, поздовжне озеро Ле-
манське, з якого там-же ріка Родан знов виривалася в свойому
гоні до далекого ще моря. З одного берега на другий був там
кинений міст -- очевидно деревляний, примітивний, щось наче
якась трохи сильніша кладка. Міст цей Цезар -- він оповідає це
подрібно й супокійно зараз-же в І-ій книзі своєї Галійської Війни
- приказав знищити: споконвічна військова міра, щоби пере-
шкодити противникови, тобто гельветам, дістатися на цей беріг.

Коли я перший раз -- то було в липні незабутнього 1914
року - попався в Женеву, щасливий припадок завів мене. зараз-
же в той куток приберіжжя, з якого Цезар приказав знищити
(спалити? розібрати?) стратегічний міст. Пригадує це прохожому
виритий у спижі і на старинній брамі прикріплений напис у ла-
тинській мові, виривок із Коментаріїв", який я знав напамять із
ІМ-ої кляси гімназіяльної -- гей, де ці роки! -- і який я від того
часу все відвідую і відчитую за кожним своїм приїздом у Женеву,

-

 
 
 
   
  
  
  

1

х

ш
евя

оДриВаутч юк вово

-

  

,

уЗя

в Ем

є

соревря

«кУж

тнн
п
сх

о
е