пн2го0

жоть, що поза десятком тисяч вимазаних жіночок Монмартру є
лще двацять міліонів справжніх француських жінок, дійсних жі-
кнок своїх чоловіків, чудових матерей своїм дітям, безмірно ощад-
них і пильних сторожок домашнього огнища.

Щоби зблизька побачити справжню француську жінку, тве-
фдезу, роботящу, ощадну, неприступну, на це треба років життя
в Парижі та Франції. Бо француська родина, пересічна родина

 

 

З Париж: Шматок старого Кварталу.

«рранцуського аристократа, буржуя, робітника чи селянина --
«цільно замкнена в собі, традиціями староримської  ,раціа роїе-
віав" (батьківська власть у родині) твердо держана, і для чужин-
жщів, можна сказати, неприступна. Сказано, що щасливі народи
не мають історії. Так і щасливі родини нічим не звертають на себе
нічиєї уваги. Про них і в газетах не пишуть, і в судовій салі про
них мовчать, і романам тай легким комедіям вони темою не мо-
жуть служити. Чужинець знає, з лєктур, з театрів і з вулиць тай
вшпиночків тільки дрібну, зникаючу частину француського жіноц-
тва -- саме ту, яка займається , промислом" любови й гульні для
ужитку чужинців. Тільки ця частина париського жіноцтва і кида-