місто розкинулось так широко, немов будівничий його навмисне
взяв у великі розміри для будуччини, в надії, що колись ці про-:
стори забудуються і заселяться, то щоб тоді не нарікали на тіс-:
ноту. Щоб зрозуміти ці простори і розміри, треба звернутись до:
історії, вона одна дасть нам ключ для розвязки цеї загадки. :

Історія Катеринослава недовга і небагата на події, але по-
чаток її дивний і дуже оригінальний. Катеринослав, це місто, яке.
в своїх початках мандрувало і поки осілось там, де його бачимо
сьогодні, вже двічи змінило своє положення. Це не жарт, а прав-
да! Там, де сьогодні широко розкинувся Катеринослав з 190.000
населення (в 1917 році його було 217.000), 150 років тому на бе-
резі Дніпра лежало запорожське село Половиця. Весь беріг був.
вкритий білими хатками і чудовими овочевими садами; на горі
махали своїми велитенськими рукавами десятки вітряків. Але при-
йшов москаль. У 1775 році Запорожську Січ зруйновано, козаки
- - хто втік на Дунай, хто притаївся по селах і зимовниках (так
звалися на Запорожжі хутори), дожидаючи, що буде далі. Новий
господар краю -- всесильний царицин фаворит Потьомкін -- за-
ходився коло нової кольонізації запорожського краю, а в його
осередку рішив збудувати головне місто. Це місто було зало-
жене в 1777 році на лівому березі Дніпра, близько того місця, де
в нього впадає річка Самара. Місто дістало назву Катеринослава,
бо воно мало прославити імя цариці. Але скоро це місце було
визнане за незручне і місто перенесено трохи далі, де було вище.
Але й це місце виявилось незручним. Тоді його перенесено аж
геть за тридцять кільометрів вгору понад Самарою, туди, де сто-
яв знаменитий запорожський монастир, і дано йому імя »Ново-
московськ". Там воно стоїть і досі. Але для Катеринослава ви-
брано місце села Половиці. Село знесено, садки зруйновано, а на-
томість почато будувати місто. Це сталося в 1787 році. Отже де-
сять років блукав Катеринослав, заки остаточно сів там, де й досі
сидить.

Потьомкін почав будування в грандіозному розмірі: Катери-
нослав мав стати відразу великим містом і сюди мала бути пере-
несена згодом столиця російської імперії. Місто мало стати окра-
сою цілого півдня імперії. Його розмір був відразу закроєний на
300 квадратових кільометрів. Усі вулиці мали бути 65 метрів зав-
ширшки. У новому місті мали бути зараз-же засновані Академія
Мистецтв і Університет. Уже було призначено директора Акаде-
мії і пять професорів до університету. Заложено було дві великі
фабрики: суконну і шовково-панчішну. В 1787 році сама цариця
Катерина в часі своєї подорожі до Криму відвідала місто і тут
на горі, на площі заложила величезний собор, який мав бути ,нНа
один метр" більший за собор св. Петра в Римі! Але пройшли
всього чотири роки, і Потьомкін вмер (1791). Все розвіялось як
дим, як мрія. Замісць величних палаців, біржі, театру, дикастерії
(суд), університету, Академії -- збудовано тільки досить скромну
палату над Дніпром, відому у Катеринославі під назвою Потьом-
кінської. Фабрика панчіх устигла презентувати цариці пару пан-
чіх, таких тонких, що вони вміщались у шкаралупу волоського
горіха, і на тому скінчила свою працю: не було для кого працю-

т

п р нортютья

ннн