х

степи і запорожці були найближчими сусідами полтавців. Це
«окраїнне положення і ще сусідство вели до того, що полтавський
жолк перейняв дух запорожської сваволі й запорожського гуль-
тяйства. Полтавці були завжди в порозумінні з січовиками і спіль-
яЖщо з ними брали участь в ріжних ворохобнях проти гетьманської
овлади. Так у 1658році полтавці зі своїм полковником Мартином
Пушкарем збунтувалися проти гетьмана Виговського, і той мусів
-добувати Полтаву неначе ворога збройною рукою. Полтаву тоді
«спалено, населення її розбіглося, і гетьман Виговський мусів на-
жщово заводити лад і порядок у непокірному місті. Запорожці
їв усій цій ворохобні підтримували Пушкаря. Не дурно склалася
т кінці 17. віку приказка, що, мовляв, ,полтавці живуть з запо-
трожцями у згоді мов чоловік із жінкою". Удруге взяла участь
"південна частина полтавського полку у ворохобні, що її був ви-
"кликав за часів гетьмана Мазепи. Іван Петрик.

Найбільшого розголосу добула собі Полтава за часів Швед-
«ини: тут, під її земляними валами відбулася 27. червня 1709. року
тнещаслива для нас баталія між шведами і москалями. Для Москви
о«вробилася ця баталія початком її великодержавного становища
ів Европі, для України -- могилою свободи... Кілька памятників
ч«служать свідками, або нагадують цю історичну подію: на полі
(битви -- так звана ,Шведська могила", окремо великий курган
.з каплицею, де поховано московських вояків, окремо -- де похо-
«вано шведів; над цією могилою стоїть виставлений на кошт швед-
ського правительства монумент, який уявляє собою -- смуток
і жалобу Швеції. Нема тільки ніякого памятника й ніякої могили
наших ,мазепинців": мстивий москаль навіть мертвим мазепинцям
відмовляв у христіянському похороні.

У самому місті на Александрівській площі стоїть висока
колюмна з наддніпрянського граніту, а на верху -- орел, що його
ннаші люди звали ,московською вороною". Цю колюмну на спомин
шжолтавської перемоги поставлено в 1811 році, і той самий Василь
ЖКапнист, що рівно 20 років перед тим їздив з таємною місією до
Берліна шукати для України захисту проти ,московської тиранії",
вшанував відкриття цього ганебного для нас монументу спеціяль-
ною одою. Так змінливі в своїх поглядах і переконаннях наші
-люди !

«МЯротягом ХМШ. століття Полтава провадила дуже жваву
торговлю волами та іншою худобою з Шлеськом, Гданськом, Ко-
юдолівцем (Кенігсбергом). Тисячі круторогих волів, викоханих на
широких степах південної Полтавщини, мандрували щороку на
-далеку північ. Із тої торговлі збогачувалися не тільки козацькі
«старшини і купці, але й прості козаки та селяни. Московський уряд
поволі знищив цю торговлю, ії під кінець ХМІШ. віку вона зовсім
припинилась. Сама Полтава була тоді тихим провінціональним
містом, властиво -- великим селом, де серед білих хат під. соло-
мяними стріхами пишалися тільки муровані церкви. Перше місце
«серед них займав чудовий пятибанний Успенський Собор, збудо-
ваний р. 1770 полковником Андрієм Горленком. Це одна з най-
жращих памяток української архітектури. Напроти Полтави, від-