102 пасують до зеленого фону садів, які оточують майже кожну з цих будівель. Чернігівська.духовна семинарія міститься у великім двохповерховім будинку, який належав колись до Павла Полу- Фботка. Але сам будинок, крім своїх мурів, не має ніяких ознак старовини. На самім краю міста, серед роскішних садів заховався неве- ликий камяний 5удинок -- у готицькім стилі. В цім будинку міс- титься Український Національний Музей ім. В. Тарновського. Див- но бачити в цім закутку найбільший відділ памяток по Шевченку, окремий відділ Куліша і велике число дорогоцінних реліквій ко- зацько-гетьманської доби. Так склалася доля, що цей музей, по- дарований його фундатором Тарновським чернігівському земству, знайшов собі притулок не в столиці України, а в тихому Чернігові. Чернігів, дійсно -- тихе, провінціональне місто. Нема в ньому ні фабрик, ні заводів, нема й великих крамниць. Навіть сполучення "Чернігова із зовнішнім світом дуже незручне. Ще поки не було залізниць, то Чернігів лежав на великім проїзднім шляху, на т. зв. бБілоруському шосе, яке було проведене між Петербургом та Київом. Але коли в Росії побудовано залізниці, то Чернігів зали- злшився зовсім у стороні від них. Тільки в 1892 році проведено вузко-колійну вітку до Чернігова від стації Крути. По цій вітці раз на добу ходив потяг, відомий своїм дуже незручним розкла- дом їзди. В часі навігації до Чернігова ходили пароплави з Київа жо Дніпрі. Будову нової залізниці з широким тором від Ніжина че- рез Чернігів до Гомеля перепинила війна і революція. Та хоч у Чернігові нема ні промислового життя ні торго- " вельного руху, за те умове, культурне життя процвитало в ньому до останніх часів. Українська національна течія грала в цьому житті дуже помітну ролю. Вже в 60-х роках у Чернігові істнувала українська тромада, що давала українські театральні вистави "й концерти, друкувала українські книжки, а в 1861--63 році вихо- див там український тижневик ,,Чернігівський Листок", видаваний явідомим нашим байкарем Л. Глібовим. У 90-х роках у Чернігові працював Б. Грінченко, який провадив тут видавництво україн- ських книжок. В Чернігові-ж жили і працювали М. Коцюбинський, В. Самійленко, М. Чернявський. На чолі чернігівської громади стояв відомий на всю Україну Ілля Шраг. Після революції 1905 р. в Чернігові повстала , Просвіта", а зразу-ж після вибуху революції 1917 р. в Чернігові було зорга- ннізовано українську гімназію. 7. падолиста 1917 р. Чернігів уро- чисто святкував проголошення самостійности України: на істо- юдичній площі перед Спасо-Преображенським Собором архієрей служив молебень, а губерніяльний комісар (губернатор) приймав тпараду військ місцевого гарнізону, -- війська незалежної ї само- «стійної України... За часів революції й періоду української дер- жавности Чернігів не відограв якоїсь помітнішої ролі. Найбільш активні з-поміж місцевих українських дячів усі переїхали до близького Київа, що5 там узяти участь в українськім державнім будівництві. Сам Чернігів пасивно поділяв долю цілої України, ів усіх тяжких та болючих стадіях тої долі.