99

леко краще виглядає нове місто, де вулиці широкі й рівні, де ба-
жгато садів; де розміщено більшу частину середніх шкійл, де містив-
ся ї Державний Український Університет.

Населення Камянець мав у 1897 році 36.000. |В 1920 році, по
воєнній і революційній руїні число його впало до 26.000, а в році
1926 досягло всього лиш 29.000. Тепер життя в ньому зовсім зав-
мерло. Близький кордон зробився тепер зовсім китайським муром,
який відгороджує Камянець від зовнішнього світу, від ,Европи".
"Торговля та промисл упали ще нижче, ніж то було перед війною.

ЧЕРНІГІВ.

Чернігів називають ,українською Равенною" -- і цілком
«слушно: як Равенна, мов живий музей, зберігає памятки італій-
ської історії зперед добрих півтори тисячки років, так само й Чер-
нігів є живим свідком принаймні тисячі років нашої історії.

Здалека, зза Десни Чернігів трохи нагадує Київ: місто так
само розкинулось на горах по-над річкою, так само блищать зо-
ллоті Зані церков і здіймаються вгору вежі, так само весь краєвид
вбрався в зелену раму садів і лісів. Так само -- але все в скромні-
яших розмірах: і гори не такі високі, як у Київі, і обсяг міста без
порівнання менший, і сама природа скромніша. Київ стоїть на
межі лісової й південної -- степової України, а Чернігів належить
уже цілком до північної, лісової частини нашої обширної Бать-
ківщини. В Київі панують горді стрункі тополі, граби, дуби, акації,
аа в Чернігові тон задають клени, берези, сосни. Осінню, коли все
пожовтіє, стане золоте, Чернігів увесь наче вкривається золотим
покровом. Гарний він в кожну пору року, бо природа не заглу-
шена камінням, залізом, бетоном, як у великому місті: тут садок --
Філя кожного будинку; тут кожна вулиця -- не то бульвар, не то
алєя в парку. Словом, Чернігів -- місто садів ї густих парків.
ІВ літку -- пахощі квіток і кущів, спів соловейків -- це може чути
жожен городянин Чернігова, не виходячи поза межі міста.

Чернігів береже памятники усіх головних епох нашої минув-
щшини, Так звані Болдині гори коло Єлецького монастиря пере-
ховують в своїй глибині мабуть ще не одну таємницю з поган-
ських часів, не вважаючи на те, що рука археольога розкопала не
одну з їхніх могил і виявила на світ Божий повну обстанову похо-
юфдону поганських князів. Посеред міста стоїть величавий Спасо-
Преображенський собор, найстарша памятка цілої Руси-України.
Він старший від св. Софії у Київі: його заложено десь коло 1032
року; заложив славний і могучий князь Мстислав Володимирович
після своєї перемоги над поляками в 1031 році. Але не встиг
докінчити: коли в 1036 році князь Мстислав помер, то мури
виведено, -- як каже літописець, -- так високо, як мож-
на досягти рукою, стоячи на коні. Але його поховано в самім
храмі. Там-же згодом поховано й цілий ряд інших, відомих в на-
шій історії князів: тут спочиває великий князь Святослав Яросла-
вович, славний своєю ученістю; великий князь Ігор Ольгович, уби-
-тий киянами в 1147 році; герой ,Слова о полку", Всеволод Кур-