лих 27 років залишився Камянець в турецьких руках. В 1699. році
він повернувся під владу Польщі, а в р. 1793. заняли його москалі.
Камянець став губерніяльним містом Подільської губернії. В 1917
році настала українська влада. Вона трималась тут найдовше від
усіх українських міст, бо аж до кінця літа 1920 року. Він бачив
у своїх мурах і уряд Західно-Української Республики, який пере-
бував тут в кінці 1919. року з диктатором Петрушевичем на чолі.
Рижський мир віддав Камянець знов у московські руки в формі
Радянського Союзу.

Камянець Подільський від полудня.

Така в коротких словах історія міста. Камянець належав
і належить до таких міст, де сторонній людині нема за чим шу-
кати, хіба тільки за старовиною. Положений на самій границі
в глухім трьохкутнику (колись між Росією, Австрією й Румунією,
тепер на місце Австрії прийшла Польща), в стороні від шляхів,
Камянець не тільки не розвинув ніякого промислу, ні торговлі,
але навіть для подільської губернії був виключно адміністрацій-
ним пунктом: тяжко сказати -- осередком, бо лежав на самім кінці
губернії; ролю осередка давно вже почала оспорювати в нього
Винниця. Навіть залізниця, проведена перед самою війною від
Проскурова, мало чим оживила Камянець. Він так і залишився
тихим провінціональним містом.

Тільки українська влада зробила була з нього культурний
центр для цілої південно-західної України, коли осінню 1918. року,
за влади гетьмана Скоропадського відкрито в Камянці Держав-
ний Український Університет. Оттоді то усміхнулася місту доля:
з усіх центрів української землі -- з Київа, Львова, Харкова, Оде-

/

и-

а

ї
!
ї
І
Ї