89 ' | ї5

ків--меценатів, серед яких на першому місці блищить безсмертне .
імя гетьмана Івана Мазепи. .

Довго було би вичисляти всі важніші памятки старого Київа. і ;
Про це говорять спеціяльні праці, які за останні часи виходять х
і на чужих мовах, бо вже й чужинці зрозуміли красу й багатство йн
нашого старого будівництва. Скажемо іще, що й ХІХ. століття ї
зробило немало для зросту й забудови Київа. З цього погляду від-
значається доба царя Миколи І. Тоді то повстали такі монумен-
тальні будови, як камяниця університету св. Володимира, Печер-
ська фортеця, дівочий інститут, кадетський корпус, перша й друга
гімназії, ланцюговий міст через Дніпро та багато інших,

  

Будинок музею ім. Шевченка в Київі.

З проведенням залізниць, зі зростом цукрової промисловости,
Київ почав дуже скоро розвиватись як велике місто. З будов кінця
ХІХ. в. треба відзначити Володимирський собор у візантійськім
стилі. Та особливо скорим темпом став рости Київ уже в наші часи,
на початку ХХ. століття. Він став зовсім модерним містом, з елек-
тричним трамваєм (першим у цілій Росії), фанікульорами, вели-
кими театрами, готелями, чудовими парками. Він сполучував усі
вигоди европейського комфорту з розкішною українською при-

родою, прекрасним кліматом -- а найголовніше -- з виїмково
гарним положенням. На початку світової війни мав Київ 460.000
населення.

Та зовсім особливі перспективи одкрились перед Київом,
коли він зробився столицею Української Держави. Населення
його зросло майже до міліона. За гетьманського правління роб-