----

67

Не було ради. Ми з трудом добилися до саней і поїхали
до дому.

Дома ми довго хоріли, казали що з перестуди, а люди по-
вірили.

Гарасимів батько Семен як ляг у постіль, то вже не встав.
Старий вже був і пятьдесятки не видержав. На мені трицятка
якось присохла.

Хведір скінчив цікаве оповідання і глибоко зітхнув.

Малий Андрійко уважливо слухав дідусевого оповідання,
а як старий скінчив, то малий пестунчик спитав:

- А як кацапи дідуся били, то дуже боліло?

- Дуже боліло, дитинко. Щей тепер заболить як згадаю, --
одказує дідусь.

- А як тебе, дідусю, били, то чому ти не став дуба?

ее еч ии ии ччч
ААХ

ІВАН ФРАНКО

РЕФЛЕКСІЯ.

Важке ярмо твоє, мій рідний краю,

Не легкий твій тягар!

Мов під хрестом отсе під ним я упадаю,
З батьківської руки твоєї допиваю
Затроєний пугар.

Благословлю тебе! Чи ждать тобі ще треба
Поваги й блиску від будуччини,

Чи ні, - одного лиш тобі бажаю з неба,
Щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе
Твої найліпшії сини.

Щоб сіячів твоїх їх власне поколіннє
На глум не брало і на сміх.

Щоб монументом їх не було те каміннє,
Яким в відплату за плодюче насіннє
Ще при життю обкидувано їх.

---- 0---- -

  
 
  
 
 
 
  
  
 
  
 
  
  
  
   
  
 
 
 
 
 
 
 
 
    
 
  

К РЕтар тов Уютикй

-- лю

 
    

а он