65

селах по хатах і самі переконайтеся, як люди пухнуть з голоду --
відгризаються українці.

- »Малчать сукіні сини! У вас вайна, а у ніх нє вайна?" --
кричить москаль, вказуючи на нас. -- ,Оні собралі денгі а у вас
вайна? Мазепинская сволоч, ізмеєннікі, я вас сєйчас у Сибір!"...

Розлючений москаль кілька хвилин несамовито бігав по салі
і кричав, а опісля звернувся до нас кацапів і приказав нам перейти
на правий бік салі. Українцям, що не привезли грошей, звелів.
уставитися на лівім боці.

Довший час тревала метушня поки розділилися. Українці
перемішалися з кацапами і не хотіли переходити на лівицю, бо
прочували що не добром то пахне. Та війти кацапи виділили їх
зпоміж себе і силою випхали на лівицю.

- У Н... да, харашо! Атдєліліс овци от козлов. Так і нада:
бить. Подаждітє, я сєйчас..." -- сказав москаль, згорнув зі стола:
гроші і вийшов.

У сумежній комнаті куняло кількох москалів. При бруднім
столі сидів ,уряднік""") і курив вонючий бакунець.

Тудою подався грізний сатрап і по звичайнім привітанні:
»здарови ребята", - приказав москалям пійти до великої салі
і уставленим там на лівиці хахлам мазепинцям вперіщити по
трийцять буків.

- Ах Сусе небесний! Катюги, як можна так неповинних лю-
дей карати! -- зітхнули слухачі, лиш один Гарасим злобно під-
сміхався.

- Так їм і треба! Чому начальства не послухали? --- втрутив.

- Але як до того прийшло, що вас з Гарасимовим батьком
побили? Тож ви тоді були кацапами і гроші привезли --- завва-
жала одна з дочок.

- » Неїзслідимії Господні стежи", каже наш дяк Порфірий
і воно правда. Ніщо інше лиш Господь так покерував, щоби нас
покарати за наше кацапство погане, -- сказав на те Хведір -- але
слухайте далі. :

У великій салі на лівиці гробова тишина. Усі з запертим від-
дихом ждуть, що то буде.

Ми кацапи знали, що нам ніщо не грозить, бо раз, що ми
з москалями один нарід, а друге, ми ,благородію" послухали
і з людей останню шкіру здерли, а йому привезли, то чогож нам
боятися? Стоїмо собі на правиці і жартуємо.

Нараз двері відчиняються і до салі входить десяток моска-
лів. У кожного в руці нагайка, а під пахою вязанка буків.

Ми переморгнулися, а покійний Гарасимів батько півголо-
сом зажартував:

- Струменти, каже, несуть, мазепинцям »побідную" грати-
муть, сказав і злобно всміхнувся.

о- Буде забава з музикою і танцями -- втрутив інший кацап,
а ціла правиця зареготалася.

у Уряднік; -- старший жандармський вахмістр.