-- То скажи ще раз, нехай дідусь те затямить, -- налягає
Гарасим.

-- Слухай, дідусю, і затям собі, що я не є »старорусин" а ка-
цап такий, як мій батько... Ні, ні, я не так хотів сказати...

Усі бухнули сміхом.

Збентежений Андрійко був близький плачу. Гарасим погля-
нув на нього недобрим оком.

-- Ти мальчишка уважай, що говориш і не перекручуй --
сердито каже Гарасим, і звертаючися до старого Хведора, скоро»
говіркою з серцем заговорив:

-- Дивує мене, що ви, тату, нас старорусинів недолюблюєте,
і при кожній нагоді висміваєте, а чейже не так то давно ви самі
зачисляли себе до старорусинів і були твердим, та не знать з якої
причини ,ізмінили русским".

-- Правду кажеш, Гарасиме. Був твердим, поки не змяк під
»русскими" нагаями... ая! Було нас більше таких. Якби жив твій
покійний батько, то сказавби дещо більше про цю московську
»сікуцію". Він через неї перед часом пішов землю гризти...

-- Це уневіроятно-! -- перервав Гарасим. -- ,Мой покойний
родитель преставился на воспаленіє"...
- Грішного тіла від побоїв нагаями -- докінчив старий

Хведір. -- Я краще знаю, бо сам був учасником болючої операції,
чи як ти кажеш того ,воспаленія". Хоробрі ,русскі" покійному
грішне тіло так нагаями покраяли, що тіло від костей відставало.
Він від того і помер.

- - Ісусе небесний! За віщож вас так карали? -- посипалися
запити. -- І чому про те ніхто в селі не знав.

-- Не було чим хвалитися. Били і дурнів розуму вчили. Ще
правда, то по цій болючій операції, чимало незрячих прозріло,
»од нихже первий єсм аз", але були й такі, що до смерти дурнями»
остали. І нагаї їм не помогли.

-- Що ми чуємо, що ми чуємо! А ну, тату, розкажіть, як то
було. Це цікаво послухати -- прохають діти.

-- Коли цікаві послухати, то розкажу, чомуби не розказати;
може воно декому буде наукою -- сказав старий і моргнув оком'
у бік зятя Гарасима.

Старий Хведір наложив свіжого бакуну до люльки, закурив
і став розказувати.

До великої війни наш повіт був дуже закацапщений. Кацапи
одні звали себе ,твердими русинами", другі ,старорусинами",
а були й такі, що звали себе ,русскими" а то й москалями, хоча
на ділі всі вони були звичайними хрунями і зрадниками свого
народу.

- ужЖороший початрк“, - воркнув невдоволений Гарасим
слухаючи тестевого оповідання.
Сеж Не перебивай, Гарасиме, слухай далі, - упімнула. чоло-
віка жінка Оксана.
- Вибухла велика війна -- продовжує Хведір. -- Кацапська

братія нетерпляче вижидала приходу ,зарубежних братів", себто
москалів, а як у селі показалася перша московська стежа, то на-