58

- Не буду вже. Говорім про що іншого. Кажеш, вовки по-
казалися в околиці?

-- Казали люди, я не бачив.

- Богато?

-- Одного бачили в лісі за селом. Біг рівнобіжно до саней
і потім десь зник. Але вони тепер одинцем не ходять. Коли є один,
то є й більше.

- Може це був собака!?

- Щож ти думаєш, що селянин не відріжнить вовка від,
собаки?

-- Не дуже! Я сам мав раз нагоду переконатися. Був я на
селі, у вуйка. Будить мене над раном один чигун, по нашому
»равбшіц": , Вставайте, -- каже -- за садом лежить вовк!"
Я швидко з ліжка, накинув щось на себе, рушницю в руки і біжу.
Заглядаємо зпоза дерев: лежить! Може це собака? -- питаю.
»Добрий собака, -- відповідає -- хібаж не видите ріжниці?!"
Приглядаюся -- справді! І голова якась інакша, і вуха не так
якось стоять... Зайшов чигун від поля, стрілив і нагнав вовка
в мою сторону. Я припустив його на яких сорок кроків і кламц,
кламц -- обидві цівки завели.

- Ти тоді в ноги...

- Не я, а вовк. Почув кламцання і моментально скрутив
Убік. Відводжу курки і палю другий раз. Знову те саме. Вовк,
очевидно не чекав аж я зміню набої і напоперек через поля, пі-
шов аж закурилося. Кажу тобі, мене чорти брали. Така рідка на-
года і через дурні набої все пропало. Я з пересердя мало не пла-
кав. Стояв і дивився, як ціла гурма селян, разом з чигуном пу-
стилася навперейми за вовком.

- Дурні! Думали вовка дігнати.

- А таки дігнали.

- Яким способом?

- Яким способом -- не знаю, але дігнали і забили.

- Ну і що далі?

- Далі прийшли в село жандарми і розпитували, хто то
забив вовка. Але ніхто ні не признавався, ні не зрадив, бо --
знаєш, що то був за вовк?

- Ну?!

- Собака комісаря поліції.

- Які мисливі, такий вовк.

Мене це трохи обрушило. Щоправда, я ще в житті своїм не
бачив вовка, але маю себе за незгіршого мисливого.

- Мені здається, що й твій вовк не буде ліпший.

- Не говори! Вже наші люди розуміються на вовках.

- Коли це справді вовки, то небезпечно впоєдинку пуска-
тися кудинебудь. У двійку все таки безпечніше.

- Ти вже знов про женячку!? -- погрозив мені господар.

- Ні я... так собі...

- То ходім ,так собі" спати. Пізна година, ти здорожений,
перемерз. Маємо ще досить часу набалакатись досхочу.

- Я завтра невідклично їду.