Г ево е жн

 

936

-- Хіба до преферанса.

- Ї до женячки також. Ти молодий, здоровий, чогож
більше треба? ,

- Власне того ,більше",.

- 2 Ая тобі, будеш бачити, висватаю таку дівчину, що вмреш.

-- Хіба таку.

- Серйозно. Маю одну на примітті. Дуже добра моя
знакома.

- Я волівби... знаєш... трохи менше знакому.

- Без жарту. Гарна, молода, розумна. І доляри має...

- То мене не схоче.

- А я ручу, що схоче. Даю тобі слово, що якби я був дів-
чиною, то пішов би за тебе як в дим.

- Але не в такий, як тепер на хаті... А щодо тебе, то не
штука. Ти український письменник, до біди привик і на жінку
бувби добрий, чимнебудь задоволивсяб. Коби дах над головою
і ложка теплої страви.

- Щодо українських письменників, ти зовсім не маєш
рації. Минули ті часи, коли письменник у нас бідував. Тепер вони
-живуть як міністри. За останнє десятиліття не було ніодного ви-
падку голодової смерти.

- Як так, то вибач. Я думав, що все по старому.

- Отже до речі: хочеш, щоби я тебе женив, чи волиш оттак
бідувати ?

Мій знакомий скрутився як загнаний олень. Подивився
сумно по холодних, голих стінах, по незастеленім ліжку, по по-
рохах, що тужно ждали жіночої руки, а все таки рішитися не міг.

- Ну! Чого надумуватися? Кажи ,так" і я починаю.

- Ні! -- відрубав як сокирою.

- Чому ні?

- Сваритися буде за кожну дурницю. Знаєш, чоловік уже
старий кавалєр, має свої примхи...

- Вибє тобі їх з толови.

- Власне не хочу. Моя доходяча знаменито бє начиння, але
бодай не на моїй голові.

- Я не думав так зле. Вона вибиватиме твої примхи словом.
«Лагідно, помало...

- Що словом, то вірю, але що лагідно і помало, то ні. На
попередній посаді я харчувався в одного жонатого. Він теж мав
примхи, а жінка також йому вибивала їх. Дякую, волю вже
бідувати.

Я бачив, що вибрав злу методу і замовк.

За час нашої розмови хата так нагрілася, що я скинув ве-
лике футро і остався тільки в короткім кожушку. Мій знакомий
видно був більше загартований -- весь час сидів у звичайнім зи-
мовім плащі.

Молодиця накрила до обіду і принесла курку в росолі.

- То ти тримаєш і звичайні кури? Я думав, що тільки ра-
сові - почав я, обгризаючи лапку.

- Чоему так питаєш?