- А деж могло подітися? --- запитав я.

- Де? Я вже знаю де. Вчора крутився коло хати песок;
одної учительки з другого присілка. Я думав, що він так у го-
стину, або на зальоти, навіть тішився, що є хтось чужий... А він,
собака, вкрав мясо. Забю, бігме забю, як ще раз появиться.

Малий ,шпіц" -- жіночого, роду, при тих жорстоких словах.
жалібно заскавулів.
- Бачиш, - сказав я до господаря, -- сам хочеш жени-

тися, а на симпатії твоїх звірят не звертаєш уваги...

Господар подивився на мене злим оком, але подумавши, що
я гість, не кинув нічим у мою сторону.

- Нема що -- звернувся рішучо до молодиці --- ріжте курку-

- А котру, прошу пана?

- Ту, що не несеться.

- Та тепер жадна не несеться.

- То першу з краю.

Молодиця вийшла, а прикрий настрій помало розтаяв, як.
іней на радіо.

- Пусте! -- почав я втихомирюючо. -- Чи нам конче мяса?»
Коби хліб і чай.

- Ага! А потім напишеш, що я тебе не приймав як слід.

- Навпаки. Ти стільки трудів поносиш для моєї особи,,
приніс дров, запалив у печі...

- Тепло тобі? -- перервав мої похвали господар.

- Середно...

- Зараз буде дуже.

Підійшов до печі і отворив дверцята.

- Маєш тобі! --- сплеснув руками.

- Що там?

- Загасло!

Що значить сила уяви! Мені досі здавалося, що під печек»
горить і навіть порозщіпав кожух, бо відчував тепло в хаті. Тепер.,.
коли довідався, що в печі загасло, почав знову мерзнути.

- Ох, друже, в тебе чистий Сибір!

- Переборщуєш. Сибір Сибіром, а хата хатою.

- Маєш рацію. Твоя хата ріжниться дещо від Сибіру.
Знаєш чим?

- Ну?!

- На Сибірі нема стільки диму!

Господар нічого не відповів. Копнув тільки поліно і побіг:
до кухні.

За хвилю ввійшла в кімнату Марина, а ще за хвилю горів:
уже під трубкою вогонь.

- Ось бачиш, що значить жінка! -- сказав 'я. - - Женися,.
друже, нема чого тобі парубкувати.

- Женися! Не знати, хто мене на цім відлюдді схоче...

- Ручу тобі, що неодна львовянка вітром полетить.

- Хіба така як Марина.

- Не будь смішний. Тепер учитель на селі -- знаменита
»партія",